« Прости мене»
1-ий куплет
По хвилинах, розбігаються,
Падають, із небесних сил.
Раннім ранком прокидаються ,
Від рухів необережних .
Зоря б немов блищить із далека ,
Нас вкрито необережністю .
Тут часто би наче знайшлась чиясь родина,
І звичайно ж , ми б розійшлись з тобою .
Приспів
Прости мене , немає сил , закриваю ,
Я очі закриваю .
Крізь осінь відпливаючи ,
По площами столиці .
Прости мене, наче словами , відпускаючи,
І роки пролетіли .
За дощами – веселки ,
Перелітні птахи .
2-ий куплет
Тільки раптом ось не зможу плакати ,
Час від ранку дозрівати .
Здається , що ніхто не здогадається ,
Від неба наче посміхається .
Риба ласкаво , вверх піднімається ,
Над струмками великими .
Тут часто сімʼя зустрічається ,
Над червоними квітами .
Приспів
Прости мене , немає сил , закриваю ,
Я очі закриваю .
Крізь осінь відпливаючи ,
По площами столиці .
Прости мене, наче словами , відпускаючи,
І роки пролетіли .
За дощами – веселки ,
Перелітні птахи .
3-ій куплет
Ось ми разом повертаємось ,
Із дивовижною силою .
І ми наче усміхаємось ,
Із гіркою правдою .
І ось столиця , наче прикрашена ,
Синьо-жовтими кольорами .
І ось душа велика знайдена ,
І немов між нашими родинами .
Приспів
Прости мене , немає сил , закриваю ,
Я очі закриваю .
Крізь осінь відпливаючи ,
По площами столиці .
Прости мене, наче словами , відпускаючи,
І роки пролетіли .
За дощами – веселки ,
Перелітні птахи .
