На кострищі старих ілюзій…

На кострищі старих ілюзій
Горіло все: від книг до молитов…
Ніхто не стримав вогнища,
Що розгоралось знов і знов…
Із просохлих, чорних дров,
Обвугленого світосприйняття,
Якого кожна версія могла
Мати право на життя…
Та… не судилося – полилолося:
"Червоними" ріками,
"Чорними" днями,
Тривожними ночами –
З надією зустріти
Світанок душі на Землі…