Сучасна лірика: чуттєва авторська поезія для душі

Спів блаженний сьогодні почула, Боже небо, вклоняюсь тобі! Ця подія в минуле вернула, Де співали тако́ж солов'ї. Лився спів над туманом, рікою, До вікна у мій сон заліта́в Від тих верб загустих, де порою Зір з цікавості пташку шукав. Коли вітер чесав вербам коси, Гна́ла хвилі на берег […]

Спів блаженний сьогодні почула, Боже небо, вклоняюсь тобі! Ця подія в минуле вернула, Де співали тако́ж солов'ї. Лився спів над туманом, рікою, До вікна у мій сон заліта́в, Від тих верб загустих, де порою Зір з цікавості пташку шукав. Коли вітер чесав вербам коси, Гна́ла хвилі на берег […]

Не згадаю який уже день Кричить пташка, яку не впізнати, Чи то ноти пташиних пісень, Де страждання так може звучати. Сум той ллється в відкрите вікно, Вже, здається, повиснув на стінах, І проміння уже не лягло На мальованих, шитих картинах. Навіть хмара пустила сльозу, Поросила злегка плач пташиний, […]

Про своє сперечались сороки, Вітер далі, вслухаючись, ніс, В береги по оби́два бо́ки, Очерет де кущами ріс. Й де вінками плели́ся верби, І у піні лежав пісок, Та за мить уже вітер впертий Повертався до тих соро́к. 19.08.2026. Ганна Зубко

Ти у вагон пробрався непомітно, На шкірі гуси викликав мені! Як в при тобі мій рій думок розквітне? Ну, розбуди хоч сонце вдалині! Тепло прийде із сонцем, а з тобою, Поки цього не сталося, терплю, Тремчу і мерзну, хвацький наш ковбою, І в студні згадкам ложе постелю. Із […]

В відблиск сонця вечірній у вікнах Перемовини горлиць внесли́сь, Тіні з відстанями на стінах У єдину уже злили́сь. Шум назовсім не зник --- змінився, То тихіший, то знов гучний, Не лінивий день --- утомився, Серед сутінок став слабкий. Пробіг сміх молодечий і зникнув, Наче в паузі стихло все, […]

Ти там, у моїх думках, Де світ твій живе в мені. Ти там, де всесвіт в очах, Знаходить твої вогні. Ти там, де річка тече, Минає твої береги. Де сонце в небі встає, Щоб, любий тебе знайти. Ти там, де летить в далечінь, Пісня мого кохання. В спогадах […]

Я помилявся, був неправий: Ти не еліта, ти - ніхто. Влаштувала спорт кривавий; Замість шинелі ношу тепер пальто. Повернув свої я камені, Але людським трудом. І все одно на мости спалені: Життя - не єдине розбитим склом. Топаз знайшовся по дорозі, Всі інші викупив невдовзі. Виходив, силуючись, на […]

Намисто, прикрашене шпінеллю. І вогняно-жовтезний той сапфір. Огорнув себе я сірою шинеллю, Аби не привертати зайвий взір. Каблучка, чи ледь не вся з коралу, Червоний з нею разом був гранат. Я виглядав, неначе був з муралу, Не впізнав мене б і рідний брат. Гіацинт був в мене на […]

У певний час, давно колись, Стався злам, зламавший наївність. Ламайся, та ніколи не колись, Бо не повернеться невинність. Тебе розкрошить, Розірве на шмаття, Ти не будеш вже собою. Твоя невдача землю розпорошить, Тебе самого зажене у небуття, А розум замкнеться синявою. Ти горітимеш у пеклі, Горітимеш, агонізуючи страждання. […]

Я легко цікавлюся речами, Та незабаром вони набридають. Це аспекти монодрами, Де актори всі ридають. Коли з тобою, Відчуваю щастя я. Розкидаю купу гною, Дякую, дорогоцінна шавлія моя. Таке чудове відчуття - Бути почутим, визнаним близькими. І навіть попри каяття Не стануть почуття слизькими. Коли з тобою, Мить […]