Сучасна лірика: чуттєва авторська поезія для душі

Лежать серця у кошику, Чекають на хазяїна. А він неначе в розшуку; В кошику пробоїна. Хазяїн щоразу новий, Але нічого не змінити. І звук той самий злий - По серцю удар бити. Незмінне в своїй волі серце. Нехай воно - окраїна, Серце - це не яйце, Все ще […]

Ти пробач мене Коли захочеш... Пам'ятаєш іще? Пробач! Ті листівки, туманні ночі, Мрії, радощі, шлях невдач... Мені світить нова дорога, Може важча, може легка, Позбиваю на ній я ноги Біля Лубен чи Кременчука. Десь далеко, у іншім світі Розпростерся в степу Кокчетав, У мрійливій своїй орбіті Там витримуєш […]

Знову дощить, знову хмари сумні - Жоден промінь не пломеніє, Піднісши долоні свої крижані Під зливою Арктика скніє. Живе все зібгалось від цього дощу - Поринуло в себе. Від зливи Лиш троє сьогодні уже не втечуть: Ти, я і щось особливо важливе...

Вже комарів не чути ані звуку, Десь зрідка мухи, зграями не пруть, Не зможу вже на них підняти руку, Якщо в Червону книгу занесуть. Метеликів не бачу --- того дива, Що залітало, і не раз, в квітки, Оси великої, що з легкістю точила Для габаритів сво́їх дірочки́. Чомусь […]

Ніч карбує під вікнами крок, І годинник настінний хвилини, Темрява де з бокі́в фірано́к, Де сон не зайшов до квартири. Тиша там за вікном, тиша тут, У якій лиш зітхання витають, Циферблатом все стрілки ідуть, У години хвилини збирають. Блимнув небом світанок в вікно Та росою між щебету […]

Ще вчора літо тішило теплом. Сьогодні сіре небо, дощ осінній. Так пахнув день прив’яленим зелом, Гуляло сонце в згребленому сіні. Бо вересень отави покосив І звеселив дощем рясним навскісним. А ти мене ніколи не любив, Здалось мабуть, бо був-таки ти різним. Ласкаве слово – дотик до душі, І […]

Сонце сідало, примруживши очі, Ховаючи тихо проміння в кулак, Росою вже вечір бризнути хоче, Вбаюкати втому скоріше у снах. Чекав він на ніч, що вже на підході, Чекав і на місяць, щоб блимнув з-за хмар, Але притомився та при нагоді Услід за тим сонцем і сам задрімав. Та […]

Гарний дощ серед дня Несподівано ринув, За вікном --- біготня, Зупинились машини. Уже ллє, як з відра, Чверть години --- й притихнув, А був поряд, зблизька́, На долоні ледь бризнув. Об карниз стукотить Повільніше, тихіше, Угорі ж гуркотить Все частіше й гучніше. Знов іде дощ, спішить, Скрізь вода […]

Я дивилася в небо з вікна У нічну уже, пізню годину, Десь одна, друга хмара пливла І зірки де-не-де ледь видно. Місяць мов із холодного скла, Ніде сяйва у ніч не кинув, Й пригадалося небо села У таку ж, у нічну годину. Там виднівся маршрут всіх доріг, У […]

Про своє щось шепоче верба З осокою та кленом, що поруч, Та увагу уже приверта Лиш зозуля, що десь ліворуч. Не питаю її про роки, Завмираю, щоб добре чути, Полетіла... мені ще якби́ У глиб гаю пірнути. Ляга хвиля на мокрий пісок, А за нею всі інші навздо́гін, […]

Здрастуй. Знову забагло - День такий тяглий, Я не витримав, написав. Над багаттям мовчить небо спрагле, Сонце за горизонт упало. І у тиші оцій голубій Увижається голос твій: Так, багато мені вже мариться І до серця тихо торкається Розставання смуток-печаль... Що ж вже зроблено? Що планував - половину, […]

О вічний гамір, суєта! Куди поділась простота? Усі проходять, мов вельможі Ловлю лиш погляди ворожі. Забули щирість, теплеє слівце Душа ніяковіє, вона мов деревце О вічний гамір, суєта! Де простота? Пустота.....