Вже комарів не чути ані звуку,
Десь зрідка мухи,
зграями не пруть,
Не зможу вже
на них підняти руку,
Якщо в Червону книгу занесуть.
Метеликів не бачу — того дива,
Що залітало, і не раз, в квітки,
Оси великої, що з легкістю точила
Для габаритів сво́їх дірочки́.
Чомусь між квітів
бджоли не літають,
Чи особистого
запрошення всі ждуть?
Останні дні липневі
вже минають,
А павуки нічого не плетуть.
Не бачу дуднів,
божих тих корівок,
Малесеньких,
у крапочку створінь,
Кидаю погляд
між стебе́лець, гі́лок,
В любу́ вдивляюсь,
у найменшу тінь.
Нема, прикраси розгубило літо,
Хоча б одну вернути, десь знайти,
А чи війною шлях їм перекрито?
Чи залякали наглістю пташки́?
26.07.2026.
Ганна Зубко
