В відблиск сонця вечірній у вікнах
Перемовини горлиць внесли́сь,
Тіні з відстанями на стінах
У єдину уже злили́сь.
Шум назовсім не зник — змінився,
То тихіший, то знов гучний,
Не лінивий день — утомився,
Серед сутінок став слабкий.
Пробіг сміх молодечий і зникнув,
Наче в паузі стихло все,
Обізвався хтось знову, крикнув,
І відлуння услід гучне.
Іще глибшою стає тиша,
Двадцять третю показує ніч,
Ріжком місяць малює-пише,
У пітьму покрикує сич.
08.08.2026.
Ганна Зубко
