Крізь тріщини свідомості щоночі
Тече у наші сни частинка правди.
Вона змиває грим, судомить очі,
Висвітлює ілюзії і зради.
Там час стає липким, немов варення,
А спогади — мов риби фосфоричні.
Вони ковтають наше сьогодення
І відкривають істини містичні.
Там стелі відпускають аксіоми,
І душі ходять босими по скалках.
П'ємо ми ці химерні ідіоми,
Що розчиняють повсякденні замки.
Прокинемось — і знову шиєм маски,
Замазуємо щілини цементом.
Крізь тріщини свідомості, підказки
Просочуються тихим аргументом.
12 серпня 2026 р.
