Про своє сперечались сороки,
Вітер далі, вслухаючись, ніс,
В береги по оби́два бо́ки,
Очерет де кущами ріс.
Й де вінками плели́ся верби,
І у піні лежав пісок,
Та за мить уже вітер впертий
Повертався до тих соро́к.
19.08.2026.
Ганна Зубко
