Не згадаю який уже день
Кричить пташка, яку не впізнати,
Чи то ноти пташиних пісень,
Де страждання так може звучати.
Сум той ллється в відкрите вікно,
Вже, здається, повиснув на стінах,
І проміння уже не лягло
На мальованих, шитих картинах.
Навіть хмара пустила сльозу,
Поросила злегка плач пташиний,
Але той не злякався дощу,
Все такий же сумний та неспинний.
21.08.2026.
Ганна Зубко
