Все купаються росами ранки,
Все роздарює сонце тепло,
Та не будять уже світанки,
Як будили колись село.
Коли річка в тумані спа́ла,
І дрімав поміж верб ще сон —
Скрізь до праці сім'я вставала,
Бо такий у селі закон.
Утомлялися руки й ноги,
Спрага мучила… все пройшло,
І стежки́, і всі ті дороги,
Що встеляли усе село.
Річка й тут, і близько, і дзво́ни
До вікна доліта́ють, бува,
Та в світанків не ті розмови,
Не встеляє асфальт трава.
19.08.2026.
Ганна Зубко
