СТАЄ ГЛИБШОЮ ТИША
В відблиск сонця вечірній у вікнах Перемовини горлиць внесли́сь, Тіні з відстанями на стінах У єдину уже злили́сь. Шум назовсім не зник --- змінився, То тихіший, то знов гучний, Не лінивий день --- утомився, Серед сутінок став слабкий. Пробіг сміх молодечий і зникнув, Наче в паузі стихло все, […]
ЦІКАВО ПРОСТО
Із кожним роком важчає хода, І настрій час навмисне як пригні́тив... Повзе асфальтом бджілка, не зліта, Нема крилечка, вітер покалічив. Візьму́ в долоню, в квітах посаджу́, Часу́ пожити вже не так багато, Шкода́ мені маленьку ту бджолу, Що вже не зможе медом пригощати. Тепло теж скоро з літом […]
ЦІКАВО ПРОСТО
Із кожним роком важчає хода, І настрій час навмисне як пригні́тив... Повзе асфальтом бджілка, не зліта, Нема крилечка, вітер покалічив. Візьму́ в долоню, в квітах посаджу́, Часу́ пожити вже не так багато, Шкода́ мені маленьку ту бджолу, Що вже не зможе медом пригощати. Тепло теж скоро з літом […]
Спекотний серпень
Янтарний чай на денці літа Переливається в туман. Це сонце, з небом міцно зшите, Зливає промені у чан. Там подих ранку, як лавина Із м’яти, хвої і роси, Із льону голуба тканина Лягає тихо на ліси. Мов патока, тече повітря Крізь сито спечених дерев, І день крізь спеку […]
ЦІКАВО ПРОСТО
Із кожним роком важчає хода, І настрій час навмисне як пригні́тив... Повзе асфальтом бджілка, не зліта, Нема крилечка, вітер покалічив. Візьму в долоню, в квітах посаджу́, Часу́ пожити вже не так багато, Шкода́ мені маленьку ту бджолу, Що вже не зможе медом пригощати. Тепло теж скоро з літом […]
ЧОМУ
Сорока зранку дере горло, Пісню співаючи стару, Що було звечора --- підсохло, Ані краплиночки дощу. Спека у вікна загляда́є, Міняє в кольорі траву, В оселю ж вітер не вліта́є, Хоча запрошений. Чому? Чому гроза не завітає Хоча б на хвильку, а чи мить? Не терпить, виходу шукає, „Чому" […]
Зима у рідному краї
Час світить в кільце І вітер наче дме в мене . І тільки лиш обличчя твоє , Має лиш щастя своє . І край неба палає , І вогник не згасає . А раптом ось , і сніг іде , Наче село нічним морозом вкрите . І нічна […]
Твій всесвіт
Ти там, у моїх думках, Де світ твій живе в мені. Ти там, де всесвіт в очах, Знаходить твої вогні. Ти там, де річка тече, Минає твої береги. Де сонце в небі встає, Щоб, любий тебе знайти. Ти там, де летить в далечінь, Пісня мого кохання. В спогадах […]
ПОМСТА
Я не прийду з багряним смолоскипом, Не стану криком різати пітьму. Моя відплата проникає грибом Крізь горду і німу твою тюрму. Вона впаде не каменем, а ртуттю, Що тихо затікає під паркет. Загорнута у шовк, залита люттю, Як заржавілий і старий корсет. Це буде помста кольору оливи — […]
ТІШУСЬ
До літа спека вбила б почуття -- Гроза рятує, з півдня появилась, Ніч уже дозвіл свій дала, І не на жарт та розходи́лась. Й з'явивсь нізвідки вітерець, Не появлявсь давно в оселі, Тепер вже рветься напвростець, Поскрипують лиш двері. Тішусь, вслухаючись в грозу, Краплі збираючи в долоні, До […]
ПЕРЕЧЕРКНУТИ Б ЩОСЬ
Багато зайвого було В житті і не за планом, Щось залиши́лось, відійшло, Сховалось за обманом. Перечеркнути б щось, що є, А щось би повернути, І пам'ять з схрону дістає, Що не вдало́сь забути. Фото із підписом старе Навпіл ділю́ відразу, Із негативу воно все, Навіює образу. Новіше трохи […]
СТАЛО КАМЕНЕМ
Цілувала ті стіни, йдучи́ до дверей, Їх і гладила, наче дитина, Всього́ кілька слів прощальних речей, І подяка там, і... провина. І пішла назавжди́ за поріг, Залишивши чужим те, що гріло, В різну пору, у дощ та у сніг Веселило і... хоронило. Огляну́лися ще від воріт, Не махали, […]
ТІШИТЬ ВЕЧІР
Тішить вечір слабкістю тепла, Тихий шелест вводить у задуму, Тож кори торкається рука, Із тобою, дерево, побуду. В твоїй тіні --- краща на шляху, Та ще й лавка дозволяє сісти, ЗМІ, як бачиш, в руки не беру, Бо думки у тиші буду пле́сти. До смеркання не одну вплету […]
ТІШИТЬ ВЕЧІР
Тішить вечір слабкістю тепла, Тихий шелест вводить у задуму, Тож кори торкається рука, Із тобою, дерево, побуду. В твоїй тіні --- краща на шляху, Та ще й лавка дозволяє сісти, ЗМІ, як бачиш, в руки не беру, Бо думки у тиші буду пле́сти. До смеркання не одну вплету […]
Боюся і люблю
Вже, як не відчувати запах, знаю, Та й смак ступився, і погіршивсь зір - З тривогою тепер вже уявляю Куди веде мене оцей турнір... Тому боюся стати геть німим, І не осилити боюся їхню мову, Отих німих, з якими я чудово Зійдусь, коли теж буду мовчазним. Також боюся […]
СКРІЗЬ ОДНА
Скрізь одна, (привикнути б уже), Йду, топчу́ життєву ту дорогу, Вітерець компанію складе І до річки йтимем нога в ногу. По стежка́х, поміж дерев, кущів, Поміж щебет,що з весни зостався. Очерет як за́вжди шелестів, Верболіз у хвилі задивлявся. І дивилось небо поміж хвиль, Що воліли до піску збігатись, […]
ГРОЗА ГУКАЛА
Спочатку блимала ліхтариком у небі, Електроолівцем писала щось, А потім сердилась, гукала по потребі, До себе в ніч все кликала когось. Гроза гукала --- вітер відізвався, Й провів кварта́лами до са́мого вікна, Як міг стеріг, притримати старався, Вона ж із гомоном у темряву пішла. 06.08.2026. Ганна Зубко
* * *
Терзають душу спогади порою, Нема до себе й краплі співчуття, То ж посиджу́, під деревом посто́ю, Щоб втихомирити болюче каяття. Мов реп'яхи думки ті причепились, Зірвати б їх та кинути в сміття... Гілки́ із вітром плеч тулились, З-під тіні зиркала земля. 05.08.2026. Ганна Зубко
