Минув рік.
Минув рік. Я побачив тебе знову серед миготіння ліхтарів та натовпу осіб. Подивившись ліворуч, ти посміхнулась зорям, забираючи волосся із плечей своїх. Твої очі віддавали чимось кришталевим,наче сльози вмить обіймуть облідніле лице. Але сміх лунав так гучно,невимушено й влучно, що моментально я забув про все. Я стою подалі,ближче […]
Аеропорт у вогні
Ніхто не злітає, ніхто не сідає, Донецьке летовище просто палає. Одні лише крики, команди лунають, То «кіборги» наші навалу спиняють. Не знають вони звідки взявся той танк, Піти на нього з Калашом – то ва-банк. Немає вже стін та нема укриття, Одна лише воля й жага до життя. […]
Безнадія!
в моїх душевних поривах в верстаті, що тче полотно, безнадійно хвилюються грози, зриваючи в небо усе, що кріпилось за дно, у гніві потраченого часу, в безнадії знайти свій покій, я люто горю від образи, що лист мій облитий гущев подій, я врачаю бажання до змін, усе, що дається […]
Люті темні дні
У люті темні дні я відчувала в душі мряку: холодку й бридку, що змивала усе до останку. Я любила дивитись на світ очима, але одна мить — і я вже безсила. Не бачила ні дня я, ні ночі, усе розмито, заплющені були очі. Неправдою здавалось усе: ще вчора […]
Насправді тобі потрібно зовсім не багато,
Насправді тобі потрібно зовсім не багато- лиш спокій в душі, то є справжнє багатство! Його не так просто віднайти, але так потрібно шукати. Знайди його у гарних книгах, у музиці, що пробирає все тіло твоє. Я знаю — він там, в тобі є. Я знаю, що зможеш, бо […]
Не залишай життя на “колись потім”
Пам'ятаю літо — день тривав, мов вічність, До вечора ще тисяча пригод. А зараз тижні тануть непомітно, І календар зриває дати знов. Ми все біжимо, Наче спізнюємось кудись. І раптом розумієм: Час нікого не чекає. Пригод Вчора було так багато, Та вже не повернуть. Тому сьогодні хочу По-справжньому […]
ЗАВОРОЖУЮЧІ МИТЦІ
Чийсь малюнок увагу приве́рне, А чийсь спів --- цілющий бальзам, І уяву, бува, переве́рне Вірш, в якого душу хтось вклав. Чийсь малюнок несе насолоду Від гармонії фарб та краси, Хтось словами опише ту вроду І запа́дуть у душу рядки. Проспіває рядки ті чийсь голос, Що відлунням озветься в […]
ДНІ МОЇ
Дні, всі одна́ково сумні, Ведуть колючою стернею, Й лишають тріщини в душі, Злегка притрушені іржею. Росте корозія, плете Свої іржаві метастази, Ще більше суму додає У новостворені обра́зи. Не зупинити ріст її, Усяка хімія безсила, Вповиті в сум всі дні мої, Де я безпомічна, безкрила. 10.07.2026. Ганна Зубко
Тепер одна
Ідеш одна… У порожнечу… У дику тишу, в новий такт. І це не зречення, не втеча — Це із майбутнім твій контракт. Ти рвеш усі зв'язки — й ментальні, Горить каміння, дим без меж. І лише дні свої сакральні В пусту валізу загорнеш. Ідеш без слів. У даль […]
ІДЕ ДОЩ, ПОСВИСТУЄ ВІТЕР
Чи погода на стан так впливає, А чи вік? --- напевно усе, Й небо вигляд раз-по-раз міняє, То не дуже, то дуже сумне. Уже дощ постукує стиха, Жвавий вітер насвистує щось, Та не робить ніякого лиха, Не засмучує --- тішить когось. Свіжість, шелест в вікно заганяє, Трохи бавиться […]
О вічний гамір, суєта
О вічний гамір, суєта! Куди поділась простота? Усі проходять, мов вельможі Ловлю лиш погляди ворожі. Забули щирість, теплеє слівце Душа ніяковіє, вона мов деревце О вічний гамір, суєта! Де простота? Пустота.....
Минає день
Минає день, і знову ніч чарує, По світу тиха благодать вирує. Затихне все: і гомін, і птахи, Заснуть усі тривоги і страхи. Минає день, і знову тиха ніч, Я залишаюся з собою віч-на-віч. Думки, мов зорі, линуть в небеса, І народжуються Божі чудеса. Минає день, і нічка кличе […]
Усе тимчасове: і радість, і біль
Усе тимчасове : і радість, і біль Зранку добавлю у каву ваніль. Очі як завжди зведу догори, Де небо дарує нові кольори. І жити, радіти, сміятись, любити, Ще трохи печалі тієї згубити І мріями жити, на крилах летіти Всю біль свою тиху в безодню впустити. Усе тимчасове : […]
Істинний світанок
Я не боюся смерті. Я — муслім. Переді мною — лиш Аллаха страх. Боюсь, що в Рай мені не увійти, Коли в огні палатиме весь прах. Боюсь, що діти не підуть за мною, Що ця помилка, яка зветься «світ», Затягне їх багнюкою нічною, Засмокче душі й обірве політ. […]
Ми не про те молимось
Навіщо на чорта жалітися, Він, роботу свою робить, Треба собі, під ноги дивитися, Він дурить нас та по колу водить. Ми з чортом нераз побачимось, Він посеред нас ходить, Ще в досталь в зажурі наплачемось, Він зрадить, продасть та нашкодить. У нього свербить проказою, Куца душа запродана, Побита […]
Мелодія місячного сяйва
Ллється проміннями срібло у прірву глуху, Лагідно треться смичок об тремтливу струну. Музика лине, і час уповільнює біг, Місячний промінь упав на замерзлий поріг. Свічі згасають, і тіні повзуть по стіні, Спогад про літо ми топимо в синьому сні. Простір стискається, небо стає як кришталь, Звуки сплітають духмяну […]
Є ми…
Розмова тиші поміж нами — Це не мовчання, не застій. Це шепіт, тканий вечорами, Прозорий, легкий і святий. Коли слова немов завада, І голос — зайвий у пітьмі, Ми тишу п’ємо, як відраду, У безумовній глибині. Там кожен погляд — ніби фраза, Зітхання — крапка у рядку. Застиг […]
Сонечко моє
Цей біль не має дна. Він палить груди. Там пустка замість серця запеклась. Стоїть одна. Застигла серед люду. І в небо — крик, мов дамба прорвалась: — Будь проклята війна й криваві руки, Що цілили у сонечко моє! Нехай моя біда й сльоза розпуки Караючим вогнем на них […]
