В осінній шум спішу пірнути,
У прохолоду його днів,
Щось пригадати, щось забути,
Чимсь запасти́сь для своїх снів.
Знов любуватись кольора́ми
Простої, дивної краси,
Опалим листям і стежками
Із поруділої трави.
Частіше в небо погляда́ти,
Птахів ловити голоси,
Після туману десь збирати
Обвислі крапельки роси.
Той час обожнюю осінній,
Все виставляю напока́з,
І не весня́ний, і не літній,
А лиш сумний осінній час.
17.06.2026.
Ганна Зубко
