Ранок — сонце в вікно, ще роса на траві,
Батько каже: “Давай, допоможеш мені”.
Руки в пилюці, але серце сміється,
Бо я знаю — ввечері життя почнеться.
Вода зі шланга, босоніж по дворі,
І здається — ми вічні тоді.
Городи обробили до сіна пішли
Бо інакше нас не відпустили ні ні
І весь день пролітає, як мить,
Щоб вночі по-справжньому жить.
Ми чекали той час, як вогонь
—Коли музика кличе знов.
це наше літо, пам’ятаєш?
Де кожен вечір — як маленький рай.
Дискотека, світло, старий магнітофон,
І ті пісні, що гріють до сих пір крізь сон.
ми танцювали до ранку,
І світ здавався простим і без плану.
Де ми — живі, і все попереду,
І серце б’ється в ритм тому літу.
Мама кличе: “Не пізно прийди!”,
А в очах вже вогні і сліди
Того вечора, що ще попереду,
Де сміх і музика з’єднають нас знову.
Старі колонки, двір і вогні,
Хтось приніс лонгер— і понеслись ми.
І грає щось схоже на ті хіти,
Що ми будем ще роками нести.
І нехай час летить, як вода,
Ми запам’ятаєм назавжди наші роки
Де ми юні,безтурботні такі
Діти 90-стих такі не прості,
а що робили за клубом то знаєм тільки ми,
а ви мовчіть ттссс
І навіть зараз, коли ми не ті,
Я чую той звук десь у собі.
І хоч пройшли вже роки і шляхи —
Те літо …та дискотека живуть … поки пам’ятаєм ми.
Якби можна назад на один тільки день —Я б знову прожив це життя без змін.
