Про що думаєш ти, повернувшись у мирне минуле,
Після пекла смертельних боїв, незагоєних ран?
І раптово зустрівши знайомих від віку сутулих,
Ти не стримав сльозу, що зрадливо відкрила вразливий твій стан.

Ти багато побачив того, що людини не варте й жахливе,
Ти боявся, але попри все осідлав ту броню.
Ти до болю хотів, щоб за тебе всі люди молились.
Ти багато страждав та хоробро ішов на борню.

А сьогодні лише ця коротка й хвилююча зустріч
Перед пеклом, яке відкривається знову тобі,
Хвилю ніжності й жалю збудила. Ти ринувсь назустріч
Цьому щастю і болю, цій радості, суму й журбі.

Затягніть шарфи, підніміть руки догори,
На полі киплять синьо-жовті козаки!
Ми йдемо напролом, ми ламаємо стіни,
Немає у світі сильніш України!

А з боку болота смердить переляк,
Російська навала дістала в п'ятак,
Усім цим підерським гнилим сторінкам
Ми кістки зламаємо прямо ось там!

Ми розіб'ємо їх вщент, розкатаємо в прах,
Щоб триколор їхній тонув у сльозах!
У блендер пустити, на попіл спалити,
І в сточну канаву баланду злити!

Не буде пощади, не буде розмов,
Із рашкі випускаємо гнилу її кров!
Спустити в парашу, закрити засув,
Щоб світ про це стадо навіки забув!
У-КРА-Ї-НА! ХЕЙ! Слава Україні!!!
Героям Слава!!!

Затягніть шарфи, підніміть руки догори,
На полі киплять синьо-жовті козаки!
Ми йдемо напролом, ми ламаємо стіни,
Немає у світі сильніш України!

А з боку болота смердить переляк,
Російська навала дістала в п'ятак,
Усім цим підерським гнилим сторінкам
Ми кістки зламаємо прямо ось там!

Ми розіб'ємо їх вщент, розкатаємо в прах,
Щоб триколор їхній тонув у сльозах!
У блендер пустити, на попіл спалити,
І в сточну канаву баланду злити!

Не буде пощади, не буде розмов,
Із рашкі випускаємо гнилу її кров!
Спустити в парашу, закрити засув,
Щоб світ про це стадо навіки забув!
У-КРА-Ї-НА! ХЕЙ! Слава Україні!!!
Героям Слава!!!

​Україна — тільки вперед!
Нашого ворога стерли вщент!
​Жовто-блакитні прапори палають,
Наші хлопці на полі перемагають!
Окупантам і підарам — люта смерть,
Російську шоблу розірвемо вщент!
​Сотремо в порошок, змиємо в унітаз,
Перемога буде за нами враз!
Росію розірве, в гівно рознесе,
Слава Україні! Ми спалимо все!

Тривога, тривога і знову тривога
Війна у наш дім прийшла
Вже довго не відступає вона
Калічить, вбиває, та тривогами про себе нагадує.

Ми не забуваємо, що ти є
Ми не хотіли тебе знати!
Тебе привели під під'їзд чи під хату,
Та не хочуть назад забирати.

Всім байдуже, що ми вмираємо,
Наші діти сиротами стають,
Мільйони поламаних душ,
Та тих, кого вже не повернуть.

Бог все бачить,
Бог все згадає,
Бог потім запитає:
"Ти міг припинити, чому не зробив?"

​Ми все переживемо,
Бо силу ми маємо.
Як Фенікс із попелу, встане наш дім!
Ми вистоїм, піднімемося, заколосимося,
І житиме правда та спокій у нім.

​Ми ніби проти «совка», на словах — борці,
Та він у крові, тільки владою помани.
Ми тут господарі, ми тут земні боги,
А уряд… що уряд? То зайві тривоги.

​Я — Директорка! Слово моє — вище КЗпП
Всіх неугодних — геть! Звільняю одним махом!
Лише лизоблюдам — зелене світло і рай,
А «своїх» атестую — навіть не ворохнувшись.

​Закони? Президент? Хто вони взагалі?
Я тут диктую правила на цій землі!
Кому як працювати, як дихати, як спати,
Я навчу вас «правильно» життя марнувати.

​Танцюємо, співаємо — ось наш пріоритет,
Уроки — для ширми, головне — фото в фейсбук.
Щоб ми гарно кружляли, щоб блиск у очах,
А освіта… освіта хай терпить фіаско і крах.

​Пане Міністре, гляньте на цей кавардак:
Кожен дрібний царьок — собі сам мастак.
Тих, хто прогнувся — пестить і нагороджує,
А чесних — «статтею» і звільненням зневоднює.

​Як це збагнути? Як далі з цим жити?
Коли я ВПО мушу царька того слухати?
Багатодітний, бідний — кому до того діло?
Неси на іменини завучу — щоб серце у неї не боліло!

​О, Аллах, коли прийде Твій суд і Твоя воля?
Бо в нас тут закони — то лише пуста доля.
Пане Президент, не пишіть Ви нових паперів —
Місцевий «князь» сам відкриє потрібні йому двері.

Коли прийшла зима
Ми були не готові
Коли прийшла зима
Ти спала ще зі мною
Коли прийшла зима
І дах зірвався над головою
Коли прийшла зима
Ми дітей рятували разом із тобою
Коли прийшла зима
Ми не вірили, що це можливо
Коли прийшла зима
І ясність розуму пробило
І вітер ніс нас по чужим домам
Коли прийшла зима
Ми все ще вірили в тепло
Коли прийшла зима
Ми втратили майже все…
Коли прийшла зима
Я радію, що в мене є ти!
Коли прийшла зима
Радію, бо ти подарувала мені синів
Коли прийшла зима
Ми життя переписали
Коли прийшла зима
Ми знову і знову з колін вставали
І повною груддю вдихали
Волю, свободу і життя.

Нема свого? То не пручайся.
З поклоном йди до нас просити.
Не послуху остерігайся,
І ми навчимо тебе жити.

Тобі ми скажемо де бити,
Куди не можна тобі бити,
Кого не можна тобі вбити,
І взагалі, як що чинити.

Свого нема? То слухай нас,
Який закон тобі потрібен.
А те що в вас воєнний час,
Так то у вас, а не у нас.
Даремний поки що для нас.

Отож такі у нас діла,
Коли замало своєї сили,
Літаєш по світу як сарана,
Гадаєш, де ще не просили.

Напружуйся, своє роби. Не зволікай.
На дріб’язковість не звертай уваги,
І прийде сила, будуть м’язи,
В цій битві нам перемогти.

Своє, воно завжди своє.
Воно найкраще нам пасує.
Своє як є, то й гордість є.
Тоді його нам не бракує.

Не забувайте про своє,
І вдень, і вночі треба робити.
Як буде в нас усе своє,
То легше буде нам тут жити.
21.06.2025

Від Харкова до Львова, від Києва до Одеси —
Ми єдиний народ, що не знає невзгод.
Ми пройшли крізь вогні світових буревіїв,
Зберігши честь роду і вірність надії.
І ніколи ніхто не поставив нас на коліна,
Бо в кожному серці — жива Україна.

Козацька кров пульсує у наших жилах
Ми — діти свободи, в нас – правда, і сила!
Від прадіда-плуга до правнука-сталі,
Ми волю свою ні на що не міняли.
Вона не продажна, а дух – нездоланний
Ми вистоїм разом під небом багряним.

Ця земля не дістанеться лютому ворогу,
Ми не дамо себе в кайдани взути
Ми — світло, що темряву вщент розбиває,
Ми — пісня, що над териконами грає.
Ми не гості на цій Богом даній землі
Ми- господарі власного дому.

Кожен метр нам дорожчий за золото.
Наші діти не підуть із рідного краю,
Бо тут наше коріння, ми це точно знаємо.
Тут наш дім, наша доля і мова єдина,
Бо ми — це і є Україна!

Україно, Україно, рідна наша мати,
Не дають тобі жити вороги прокляті.
Зі сходу рвуть тебе шматками зайди проклятущі,
І з середини п’ють кров, люди нетямущі.

Україно, Україно ти нас народила,
Щоб сини твої та доньки тебе захистили.
Захистили твою землю, захистили волю,
І для всіх твоїх дітей здо́були кращу долю.

Україно, Україно, ти нам посміхнися,
З посмішкою цією, щастя народися.
Того, хто зрадив свою матір, ворогу продався,
Закопаємо ми в землю, де б не заховався.

Україно, Україно, рідна наша мати,
Прийде скоро добрий час, щасливу долю жати.
Україно рідна нене, ми ще погарцюємо,
Україно рідна нене, ми ще потанцюємо.
23.11.2023р.