Коли прийшла зима
Ми були не готові
Коли прийшла зима
Ти спала ще зі мною
Коли прийшла зима
І дах зірвався над головою
Коли прийшла зима
Ми дітей рятували разом із тобою
Коли прийшла зима
Ми не вірили, що це можливо
Коли прийшла зима
І ясність розуму пробило
І вітер ніс нас по чужим домам
Коли прийшла зима
Ми все ще вірили в тепло
Коли прийшла зима
Ми втратили майже все…
Коли прийшла зима
Я радію, що в мене є ти!
Коли прийшла зима
Радію, бо ти подарувала мені синів
Коли прийшла зима
Ми життя переписали
Коли прийшла зима
Ми знову і знову з колін вставали
І повною груддю вдихали
Волю, свободу і життя.

Нема свого? То не пручайся.
З поклоном йди до нас просити.
Не послуху остерігайся,
І ми навчимо тебе жити.

Тобі ми скажемо де бити,
Куди не можна тобі бити,
Кого не можна тобі вбити,
І взагалі, як що чинити.

Свого нема? То слухай нас,
Який закон тобі потрібен.
А те що в вас воєнний час,
Так то у вас, а не у нас.
Даремний поки що для нас.

Отож такі у нас діла,
Коли замало своєї сили,
Літаєш по світу як сарана,
Гадаєш, де ще не просили.

Напружуйся, своє роби. Не зволікай.
На дріб’язковість не звертай уваги,
І прийде сила, будуть м’язи,
В цій битві нам перемогти.

Своє, воно завжди своє.
Воно найкраще нам пасує.
Своє як є, то й гордість є.
Тоді його нам не бракує.

Не забувайте про своє,
І вдень, і вночі треба робити.
Як буде в нас усе своє,
То легше буде нам тут жити.
21.06.2025

Від Харкова до Львова, від Києва до Одеси —
Ми єдиний народ, що не знає невзгод.
Ми пройшли крізь вогні світових буревіїв,
Зберігши честь роду і вірність надії.
І ніколи ніхто не поставив нас на коліна,
Бо в кожному серці — жива Україна.

Козацька кров пульсує у наших жилах
Ми — діти свободи, в нас – правда, і сила!
Від прадіда-плуга до правнука-сталі,
Ми волю свою ні на що не міняли.
Вона не продажна, а дух – нездоланний
Ми вистоїм разом під небом багряним.

Ця земля не дістанеться лютому ворогу,
Ми не дамо себе в кайдани взути
Ми — світло, що темряву вщент розбиває,
Ми — пісня, що над териконами грає.
Ми не гості на цій Богом даній землі
Ми- господарі власного дому.

Кожен метр нам дорожчий за золото.
Наші діти не підуть із рідного краю,
Бо тут наше коріння, ми це точно знаємо.
Тут наш дім, наша доля і мова єдина,
Бо ми — це і є Україна!

Україно, Україно, рідна наша мати,
Не дають тобі жити вороги прокляті.
Зі сходу рвуть тебе шматками зайди проклятущі,
І з середини п’ють кров, люди нетямущі.

Україно, Україно ти нас народила,
Щоб сини твої та доньки тебе захистили.
Захистили твою землю, захистили волю,
І для всіх твоїх дітей здо́були кращу долю.

Україно, Україно, ти нам посміхнися,
З посмішкою цією, щастя народися.
Того, хто зрадив свою матір, ворогу продався,
Закопаємо ми в землю, де б не заховався.

Україно, Україно, рідна наша мати,
Прийде скоро добрий час, щасливу долю жати.
Україно рідна нене, ми ще погарцюємо,
Україно рідна нене, ми ще потанцюємо.
23.11.2023р.

Вже пахне яблуками у саду серпневім
І груші стиглі, мов сонця малі.
А я іду, біжу, спішу до тебе,
Частиночко подільської землі.

Тут все знайоме. рідне аж до болю:
Старенька хата, наче мати нам
Й троянда чайна побіля вікна,
Подвір"я поросло спориш-травою.

А біля тину ще стоїть криниця,
Хоча цямриння мохом поросло.
Нап"ємося джерельної водиці
І втоми ніби й зовсім не було.

Та й відчуваєм – додається сили,
Снагу черпаєм з рідних нам джерел.
Не забуваймо місць. де народились,
Хоч як далеко звідси ми тепер.

2016 р.

Кожна квіточка, кожна травинка,
Кожна гілочка й кожен листок
І комашка, і ягідка стигла –
Це частиночка краю мого.

І люблю я його усім серцем,
Тішуся, що живу саме тут.
Край Подільський, Летичівська земле,
Дихаю я тобою й живу.

Ви дали мені творчості крила,
Віру в краще й любов до людей,
Дарували і пісню, і силу,
А ще стільки цікавих ідей.

Втілюю у життя їх потроху
Та черпаю снагу від землі.
України дочка я й народу,
Завжди вірна та віддана їм.

2020 р.

Втомила всіх уже війна,
Рве серце горе чиєсь, сльози,
Нема, не видно їй кінця,
Казали — кінчаться морози.

Сади розквітнуть і прийде
Мир довгожданий, дай то,Боже!
Уже магнолія цвіте
І абрикоса, схоже.

Згоріла б клята та війна
І попелу не стало,
А цвітом вкрилася весна
І не перецвітала!

Щоб не здригались від ракет
А ні земля, ні небо,
Садів не сипався букет,
Бродила тиша степом.

09.04.2026.
Ганна Зубко

Квітуча моя земле,
Де я на світ цей з"явилась,
Безмежнії хлібні поля,
Там жайвора крихітні крила
Тріпочуть усе прапорцем
І високо пісня лине.
У серці моєму щем –
Неповторна краса Батьківщини.

Де хата біленька стоїть
Й блакитнії очі барвінку.
Сюди поспішаю щомить
До тебе, мій краю Подільський.
Калиноньки грона густі
Схилились донизу в долині.
Найкраще, що є у житті –
Це ненька моя Україна.

2020 р.

Вже не чути України
Богато не чути
Поглонили галасливі
Та’ як має бути

Грают’ краще
Свищут’ вище
І в паньських кожухах
Перебратися й нам братче
Дихати їх духа

Колисаєм наші діти
Наче вітер квіти
Не по наші заповіти
Будут’ наші діти

І тобі мій рідний сину
Не бачить лелеки
Що приносив нас здалеку
Небом України

І воно собі діброва
І собі т’те поле
Розь’звієм’мось по с‘сім світі
Як ціла полова

1983