В тумані днів, де тінь гірка блукає, Застиглі хати в холоді стоять. І тихо плачуть виснажені землі, Не чути серця, вбитого маля. Були там люди світлі й працьовиті, Вони любили землю і життя. Та чорний мор, як подих зла неситий, Прийшов і вирвав мрії в небуття. […]
БУХАНЕЦЬ ХЛІБА Буха́нець хліба пахне на столі, Він щойно спікся у печі́ на дро́вах, А був зерном у зораній ріллі, Бо хліб – багатство й голова усьо́му. Він довгий шлях до столу подолав, Бо сіяли, збирали й молотили, Пройшовши все – буханцем хліба став, А на колоссі до […]
Вона іде й тамує голод, Що низько до землі тіло гне. А душу обіймає холод, Вона вже не іде — вона пливе. І найцінніше пригортає — П’ять колосків, що їх знайшла. У хустці за пазухою їх ховає, Щоб нагодувати своє дитя. Вона ще потерпить, вона зуміє, А от […]
Голодомор 1932-1933 років — це найстрашніша сторінка в історії українського народу, глибока рана, яка ніколи не загоїться. Цей штучно створений геноцид забрав мільйони безневинних життів. Довгі десятиліття правду про ці жахливі події намагалися стерти, забороняючи навіть згадувати про них, але пам'ять нації виявилася сильнішою за терор. У цьому розділі зібрані вірші про Голодомор — рядки, що стали літописом народного болю та гіркоти.
Поезія про ті страшні часи — це не просто література. Це голоси тих, хто не зміг заговорити сам. Автори, перепускаючи цю трагедію через своє серце, залишили нам твори, які змушують зупинитися, замислитися і схилити голову у скорботі.
Тематика цих віршів є дуже важкою, але життєво необхідною для усвідомлення нашого минулого. У збірці ви знайдете твори, що торкаються різних аспектів трагедії:
Знати свою історію, навіть найтрагічніші її сторінки, — обов'язок кожного українця. Читання та декламування цих віршів є невід'ємною частиною пам'ятних заходів, шкільних уроків історії та виховних годин. Вони допомагають передавати історичну правду з покоління в покоління, щоб ніхто не був забутий.
Запаліть свічку пам'яті, прочитайте ці рядки у тиші та згадайте тих, хто став жертвою цього страшного злочину. Ми пам'ятаємо, щоб стати сильнішими і щоб подібне ніколи не повторилося знову.