Десять кілометрів під важким рюкзаком, У повній броні, крізь липневу спеку. З водою і провізією на плечах знов і знов, Де смерть на шляху виглядає здалеку. Падаєш у пил під тиском неба й землі, Коли знову над головою гудуть ворожі дрони. Підводишся й ідеш у цій страшній імлі, […]
В похмурому гаю зозуля кувала, Комусь довгі роки вона обіцяла. А поруч, в окопі, де тиша німа, Солдат молодий, в якого життя вже нема. Він вчора ще мамі писав: «Я повернусь», «Ти тільки молися, я скоро примчусь». А сьогодні зозуля кує і кує, Та тільки солдат той уже […]
Ти йдеш десять, а може п'ятнадцять, І кожен крок — немов останній шанс. За спиною — рюкзак, броня і зброя, А попереду — невідомість і наказ. Спека пече, земля тримає ноги, Дихання важке, та зупинятись не можна. Над головою часом дрон пролітає — І кожен раз ти думаєш: […]
Колись ми всі жили своїм життям — Хтось будував, а хтось орав поля, Хтось хліб ростив, щоб пахнув теплим ранком, Хтось дітям ніс любов у рідний дім. Хтось мав верстат, хтось — трактор у дворі, Хтось пік хліб, хтось сіяв і збирав, Хтось просто мріяв в мирному житті […]
Тут небо висить, як старезне рядно, І місяць тримає його рудим цвяхом. Життя підкидає уверх і — на дно, Тут кожна хвилина вже випита страхом. А душі босоніж по скалках ідуть, Змиваючи кров у калюжах із криги, І пам'ять гортає в засліплих очах Нечитані ще і вже спалені […]
Мерці нас бомблять. Радують себе. Їм кожна наша смерть - тріумф, утіха. Тож їх цабе щодня по нас довбе, Щоб затопити українців лихом. Нам кепсько. Всім. Панує кулемет. Тепер нас смерть заповнила до краю, Бо наші дні блукають круг ракет, Шахедів, бомб і лиховістей зграї. Всі почуття, здається, […]
Втопивши небо у киплячий шлам, Залізо тисне, рве на крихти простір. Там час крокує по живих кістках, Шукає в госпіталях вільну постіль. Асфальт стікає в горло із канав, Гризуть орбіту виточені пили. В сухий бетон, закривши автоклав, Надію ніби намертво зашили. Намацує магнітом рвану вись, Іржавий сонях із […]
Втопивши небо у киплячий шлам, Залізо тисне, рве на крихти простір. Там час крокує по живих кістках, Шукає в госпіта́лях вільну постіль. Асфальт стікає в горло із канав, Гризуть орбіту виточені пили. В сухий бетон, закривши автоклав, Надію ніби намертво зашили. Намацує магнітом рвану вись, Іржавий сонях із […]
Втопивши небо у киплячий шлам, Залізо тисне, рве на крихти простір. Там час крокує по живих кістках, В госпіталях шукає вільну постіль. Асфальт стікає в горло із канав, Гризуть орбіту виточені пили. В сухий бетон, закривши автоклав, Надію ніби намертво зашили. Намацує магнітом рвану вись, Іржавий сонях із […]
Нам Перемога дасть лиш смак полину — Не меду смак, не тріумфальний спів, А гіркоту, що випекла людину, І вирви на дорогах наших днів. Вона прийде не в золотій короні — В бронежилеті, змоклім під дощем, Присяде на розтрощенім пероні, Відроджена і спаяна вогнем. Нам принесе в долонях […]
Нам Перемога дасть лиш смак полину — Не меду смак, не тріумфальний спів, А гіркоту, що випекла людину, І вирви на дорогах наших днів. Вона прийде не в золотій короні — В бронежилеті, змоклім під дощем, Присяде на розтрощенім пероні, Відроджена і спаяна вогнем. І принесе нам Перемога […]
Вона колише тишу, як дитину. В її тремких руках тріпочуть дні. Долоні спрагло тягнуться до сина, Який біжить до неї уві сні. А чашка — незавершена розмова, Застигла кава, зачерствілий хліб. Був син — залишилося тільки слово, І тиша береже цей рідний слід. В дворі колише вітер її […]
Війна безжально увірвалася в життя, розділивши його на «до» та «після». У такі темні часи мистецтво не може мовчати, і поезія стає зброєю, молитвою та живим літописом. Сучасні авторські вірші про війну — це крик душі, у якому сплелися неймовірний біль втрат, люта ненависть до ворога та безмежна любов до рідної землі.
Ці рядки пишуться в окопах і бліндажах, під звуки сирен в укриттях, у тилових містах та за кордоном. На нашій платформі своїми творами діляться як досвідчені поети, так і ті, хто вперше довірив свої почуття паперу. У цьому розділі зібрана найпронизливіша воєнна лірика від авторів, яка не залишить байдужим жодне серце.
Воєнна лірика, що публікується на сайті, відображає всю палітру емоцій нашого сьогодення. У цій добірці ви знайдете твори, що торкаються найважливіших тем:
Вірші про війну виконують надзвичайно важливу функцію — вони зцілюють. Коли ми знаходимо рядки, які точно описують наш внутрішній стан, ми відчуваємо, що не самотні у своєму горі. Це своєрідна терапія словом, яка допомагає вивільнити емоції, зняти напругу та знайти сили рухатися далі.
Ця поезія є нашим історичним документом. Читайте ці вірші, зберігайте їх у власні колекції, взаємодійте з авторами, підписуйте їхніми рядками фотографії та відео. Слава Україні та безмежна подяка кожному, хто боронить державу!
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.