Тут небо висить, як старезне рядно,
І місяць тримає його рудим цвяхом.
Життя підкидає уверх і — на дно,
Тут кожна хвилина вже випита страхом.
А душі босоніж по скалках ідуть,
Змиваючи кров у калюжах із криги,
І пам'ять гортає в засліплих очах
Нечитані ще і вже спалені книги.
Там ангел обтрушує сажу з крила,
І курить цигарку на зламі століття.
Його порожнеча на дно затягла —
Зосталося тільки сухе, чорне віття.
Там крок — це зазубрене лезо ножа,
Що ріже підошви до білого крику.
Тріпоче рядно, німо рветься межа,
Повзе нитка тріщини тихо по стику.
13 серпня 2026 р.
