Коли над краєм грім заграв, І небо вкрилося вогнем, «Азов» на битву знову встав, Щоб зупинити люте зле. Вони – мов буря серед ночі, Як блискавка вогнем горить, В очах – залізо, серце – в зорі, І кожен з них стоїть, як міць. Маріуполь пам’ятає воїв, Що в […]
У мирний час - далекобійник. В воєнні дні - мій позивний. У двадцять другому призвали. Тепер солдат я, рядовий. Бої смертельні та запеклі Нас меншає із кожним днем. Прострелена рука звисає, Та я іду вперед бігцем. У іншій зброю я тримаю Стріляю в ворога вогнем. Він пре лавиною […]
I На околиці міста, де ранок — як змова, У тумані зійшлися людина й держава. Він не йшов на ВЛК і не пив каву зранку — Він вирішив сам обірвати рибалку. У стрічках заголовки: «Подія. Злочин». А в кухнях шепочуть: «Може, хтось хоче інакше?» Він шумом порушив налагоджений […]
А система сидить — не в камері, ні. Вона в кабінетах, у тиші, в броні. Їй каву несуть, їй кладуть на папери Печатки, підписи, правильні нерви. Вона каже спокійно: «Все під контролем. Один — не герой. Це прикрий синдром». Вона любить слова — не людей, не причини, У […]
Сидить він у камері, каже: «Ну що ж, Тепер я від буса сховався, авжеж. Тут стіни надійні, тут ґрати міцні — Хоч тут не пакують. І то — у ціні». А бусик той синій, побитий життям, Поїхав на СТО — до своїх, по деталі. Водії в шоці, міняють […]
На околиці міста, де ранок — як змова, У тумані зійшлися людина й держава. Він не йшов на ВЛК і не пив каву зранку — Він вирішив сам обірвати рибалку. У стрічках заголовки: «Подія. Злочин». А в кухнях шепочуть: «Може, хтось хоче інакше?» Він шумом порушив налагоджений план […]
Черговий фарс із Нобелем в кармані. Це Трампа бутафорські номера. Слова про мир у нього це омана. Оглянешся - в кармані вже діра! Трамп- "імператор" дутий взяв у жінки Її винагороду, гідність де? Гординя обуяла, марнославство. Із жадібності Трамп вхопив чуже. Цю премію дають не за оману, Обіцянки […]
Слова — не гріють. Звіти — не світять. Внизу — інша війна. Без пострілів. Але з люттю морозу. Інтенсивність — це мозолі. Не рейтинг. Люди — не цифри. Вони мерзнуть. Вони лагодять. Вони тримають. 24 на 7. Без права на втому. Зброя — це ключ у руках майстра. […]
Прилетіли ластів'ята до рідної хати Та немає їх гніздечка, ніхто не стрічає. І місцину, де хатинка вже й не впізнати Щемливо, із тугою ластівка співає. Прилетіли ластів'ята весну зустрічати, І всіляке зло від хати, знову відганяти. Прилетіли ластів'ята, мир несли на крилах, Чужі люде їх зустріли, кров стигає […]
Народ не сидить. Він тримає. Земля під ногами не вибирає ваги. Вона звикає. Тиша тут не рішення — це спосіб вижити. Мовчання довше за наказ. Він не носить ролей. Він носить дні. На плечах. У кишенях. У погляді. Кров не рахується. Її просто стає менше. І ніхто не […]
Трон стоїть на попелі. Біль уже не рахується — він став матеріалом. Мир тут небезпечний. Тиша — підозріла. Вона схожа на кінець. Той, хто сидить високо, не творить ролі — він її носить. Страх зачинено у металевому жесті. Гармати мовчать — і це лякає більше, ніж їхній гуркіт. […]
На троні, зведенім із попелу й болю, Де мир — це загроза, а тиша — це вирок, Він грає чужу, нав’язану ролю, Ховаючи страх за залізний замок. Він знає: кінець починається з тиші, Коли замовкає гарматний метал. Тому він живе у безмежному лишнім — Бо спокій для влади […]
Війна безжально увірвалася в наше життя, розділивши його на «до» та «після». У такі темні часи мистецтво не може мовчати. Поезія стала нашою зброєю, нашою молитвою та нашим живим літописом. Сучасні вірші про війну в Україні — це крик душі цілого народу, оголений нерв, у якому сплелися неймовірний біль втрат, люта ненависть до ворога та безмежна, всеосяжна любов до рідної землі.
Ці рядки пишуться в окопах і бліндажах, в укриттях під звуки сирен, у тилових містах та за кордоном. Авторами стають як відомі поети, так і ті, хто вперше взяв до рук ручку, щоб вилити свій біль на папір. У цьому розділі ми збираємо найпронизливішу воєнну лірику, яка не залишить байдужим жодне серце.
Воєнна поезія відображає всю палітру емоцій нашого сьогодення. У нашій добірці ви знайдете твори, що торкаються найважливіших тем:
Вірші про війну виконують надзвичайно важливу функцію: вони зцілюють. Коли ми знаходимо рядки, які точно описують наш внутрішній стан, ми відчуваємо, що не самотні у своєму горі та страхах. Це своєрідна терапія словом, яка допомагає вивільнити сльози, зняти напругу та знайти сили рухатися далі.
Крім того, ця поезія є нашим історичним документом. Читайте ці вірші, зберігайте їх, підписуйте ними фотографії та відео, надсилайте знайомим і обов'язково читайте дітям. Слава Україні та безмежна подяка кожному, хто боронить нашу державу!
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.