Сучасні вірші про війну: авторська поезія незламності

Війна страшна, а треба жити, Хоч інколи від болю хочеш вити. І знову вибух сколихнув все місто, Де вчора ще звучало щастя чисте. Війна страшна, а треба жити, Крізь сльози новий день зустріти. Збирати світло серед темноти, І попри все вперед іти. Війна страшна, а треба жити, Ближнього […]

Місто, якого нема, Тільки ім’я на карті. Пострілу слід і пітьма, Місячний кратер на старті. Тіні ніде не знайти, Все тут лежить у руїнах. Голі стирчать стовбури, Вітер їх мине невпинно. Вулиць стрічки — врізнобіч, Друзки колишніх названь. Який тепер з них запит, Де пустка замість знань? Всюду […]

Між небом і землею, Між світлом і пітьмою. Навіщо це знущання, Над самим собою? Життя, як у бляшанці, В одному й тому колі. Не краще знайти сили, І вирватись на волю? Радіють, як ті діти, Шматку чужого хліба. Куди ж поділась гордість? Куди ж поділась сила? Так, звісно, […]

Застигло місто у жалобі За павшим воїном своїм. Дерева гілля опустили, Щоб попрощатися із ним. Сумують вулиці в щему, І квітами устелена хода. Неспішно прапор пропливає, І щильно замкнуті вуста. Стоять в жалобі на колінах Хто знав бійця, і хто не знав. Так проводжають чийогось сина, Який життя […]

Сиджу у затінку, на лавці, біля дуба. Ротація пройшла, відпустку надали. На голій гілці кряче ґава говірлива, А у кущах старий котяра заскімлив. Ото і метушня та гамір весь у парку, Ні обстрілів, ні зойків від бійців. Оцепенів від тиші я на лавці з ранку — В окопі […]

Хай чує світ, що спить у теплих шатах, Поки від вибухів здригається земля: Тут у підвалах помирає мати, Слізьми історію малює там дитя. Тут чорний попіл замість білих квітів, І замість площ — розстріляні серця. Ми змушені у пеклі цьому жити, Де звірства не знаходять вже кінця. Побачить […]

Ти місто — стоїш на Дніпрі, І дивишся ворогу в очі. І, як, колись Сталінград, Спиняєш навалу щоночі. Руйнуються стіни щодня, Будинки стоять розбиті. Кривава російська орда Спливає кров’ю щомиті. Вся сутність її, ось тут, У ранах твоїх і руїнах. Нам, вільним, не осягнуть: Як звір проріс в […]

Скажіть, яка у вас мрія? Мрія? Повернутись до дому, І вбити хоч одного москаля. Ні, не так. Спершу вбити москаля, А потім повернутись до дому. *** І щоб Країна цвіла, І щоб щасливі стали люди, І щоб любов у серця прийшла, А розум холодним лишався усюди. І щоб […]

Зона сірого кольору, Зона суцільної імли, Де вибір, без вибору, Де мертві й живі. Люди снують мов привиди, Люди то, чи вже ні? Як можна те все винести, Та залишитись людьми? А обабіч тієї сірої зони, Ведеться суцільна гра, Кожен ходить по колу, Поки смерть не прийшла. Вона […]

Окопи дихали тротилом, земля ковтала жар й свинець. Я вів тебе в гаряче пекло, де кожний крок — це був кінець. Ти мій боєць і друг. З тобою — залізом спаяні в одне. Ми йшли на штурм, де кулі шили людське життя, мов щось пусте. Рвонуло так, що […]

Окопи дихали тротилом, земля ковтала жар й свинець. Я вів тебе в гаряче пекло, де кожний крок — це був кінець. Ти мій боєць і ми з тобою— залізом спаяні в одне. Ми йшли на штурм, де кулі шили людське життя, мов щось пусте. Рвонуло так, що згасло […]

Прилетів у квартиру «шахед», П’ятий поверх — сестри квартиру. Натворив цей покидьок бід, Слава Богу — хоч всі живі. Речі носимо з п’ятого в низ, Речі ті, що дивом вціліли, На ногах мускули, ух, Жаль, Олімпійські ігри гайнули. Я напевно медаль там взяв, Була б хоч якась розрада… […]