Сучасні вірші про війну: авторська поезія незламності

З-за обрію залізна птаха прилетіла, Над містом кружляла та в тім’я влупила, І так вдало била, що іскри летіли, Світло враз пропало, тепла не стало. Три дні бились, бились, очі розтулили, Тільки тепла в тілі ще не наробили. Отака та пташка, не дай їй літати, Краще збити зразу, […]

У «Танго Смерті» Вагнера шукаю я розраду, Як відгукнеться танець на сум’яття душі, Чи може зачарує своїм музичним струмом, Чи може роздратує свідомість до межі. Де в цьому дійстві віднайти той стрижень, Щоб втриматись у безумстві світових подій, Де все руйнує карлик у хворій уяві, Де рудий Дон […]

Приморський лиман. Тиша б’є по вухах, Серед гільз і пилу тримаєм рубіж. Степ занімів у тривожних передрухах, Ніч розрізає теплак, ніби ніж. ​Старий цей погріб — вівтар нашої битви, Код серед гільз, мов причастя німе. Ми тут утрьох. Замість слів і молитви — Скрегіт металу, що втому візьме. […]

Тут тиша б’є по вухах, як приліт, І степ Приморський дихає полином. Ми тут втрьох тримаємо свій світ, Зарившись в землю, ставшу нам тилом. ​Погріб старий — наш штаб і наш алтар, Тут кожен сантиметр — життя ціна. Дрон у небі, ніби той поштар, Несе воду й хліб, […]

Там, де степ затихає, вгрузаючи в сиву воду, Де солоний туман роз’їдає залізо й час, Ми тримаємо небо, ми вирвали власну свободу, І за нами прибій відбиває гарматний вальс. Тут немає дрібниць. Кожен погляд і кожен рух — Це запечена в пилі, мовчазна і тонка межа. Приморський вітер […]

Ви вийдете до нас у білих сорочках, Коли затихне останній розрив. Зі словами про «єдність» у ситих очах, Забувши про тих, хто у полі спочив. ​Ви будете пити за нашу побіду, Хоч пальця об палець для неї не бив. І знову закрутите владну бесіду, Мовляв, «кожен на фронті […]

Закон на паузі. Совість — у шухляді. А в запорізьких степах — полин і дим. Ми тут тримаємо небо в залізній облозі, Поки хтось у тилу став «недоторканним» і «святим». Ви кажете: «черга», ви кажете: «треба», А самі пакуєте в буси, мов лютих звірів. Але чому ж ваш […]

Було найважче — сумку збирати, В одну валізу все життя впакувати. Дитячі куртки, фото і ліки, І сльози тихо складати навіки. Домівка німа… ще пахне кавою, На кухні чашки стоять, як залишені спогади. А я по кімнатах ходила востаннє, Ніби прощалась не з домом — з собою. Взяти […]

Я пам’ятаю смак твого пайка, І пальці, що у попіл та в мастило, Твоя велика і важка рука Мене від грому кожного закрила. Ти кажеш — «звір», а я лише малий, Шукав тепла під ковдрою старою, Я чув, як серце б’ється: «Бій... не мій...», Коли ти засинав на […]

Ну що, мій друже, йди до мене грітись, Клята війна й тобі спокою не дає, Перепочинемо з тобою, поки є можливість, Поки кацапи знов не взялись за своє. Іди поїж зі мною, звір вусатий, Тут в тормозку лишилося на двох, Та не нявчи, не треба тишу полохати, Нам […]

Лягає день, надії віддає він ночі, Птахи летять, Мадяра діти, мов стрижі, Вам не сховатись, все бачать пильні очі, Що креслять смерті вогняні межі. Ховайтеся в нори, у багно, Де є потреба, то стрибайте, Танцюй, крутись як дзиґа та у віражі. Надію вижити свою тут залишайте. Незримі очі […]

Крізь гуркіт куль і попіл сірих днів, Крізь біль розлук, що серце крає стиха, Ідемо впевнено по власній стороні, Долаючи вогонь і люте лихо. Бо наша віра в перемогу — це не гра: Вона гартується в вогні і в кожнім слові. І хоч навколо свище ще війна стара, […]