Між небом і землею,
Між світлом і пітьмою.
Навіщо це знущання,
Над самим собою?
Життя, як у бляшанці,
В одному й тому колі.
Не краще знайти сили,
І вирватись на волю?
Радіють, як ті діти,
Шматку чужого хліба.
Куди ж поділась гордість?
Куди ж поділась сила?
Так, звісно, виживання.
Так, звісно у себе вдома.
Невже таке бажання?
Невже не з’їла втома?
У колі малої мрії,
Де лиш прості бажання.
Сьогодні я вціліла,
На завтра сподівання.
О, люди ж, мої люди!
Нащо таке знущання?
Знущаються не́люди,
Та ще ваше бажання.
Здійміться над хмариною,
Покиньте непутяще.
Ми вас усіх тут любимо,
Не киньте свого щастя.
04.05.2026
