Посміхавсь і губами, й очима,
Зачаровував справжністю сміх,
І співав, (я уже говорила),
Лиш для мене, у класі, між всіх.
Й я співала — удвох й наодинці,
Серед тиші пісні ті пливли,
І співаючи, в білій косинці
На городі в'язала снопи.
І співала, як ягоди рвала,
У вінки як цибулю плела,
І суниці як в травах шукала
Серед лугу, край джерела.
Загубилися там тії співи,
Із собою забрали літа…
Віє вітер довкола могили,
Де моя не ступала нога.
29.05.2026.
Ганна Зубко
