ДОДАТИ ВІРШ
АБО
  Про життя    ДОБРИ́ДЕНЬ, ДОНЮ!

ДОБРИ́ДЕНЬ, ДОНЮ!

Добри́день, доню! Як живеш?
Давно тебе чекаєм,
У вікна дивимось, чи йдеш,
В воротях виглядаєм.

А знаєш, доню, в нас зима,
В снігу усе подвір'я,
Морозів сильних не бува,
А сніг пухкий, як пір'я.

За кілька днів та до Різдва
Корова отелилась,
Тепер удосталь молока,
Приїхала б, напи́лась.

З собою курку узяла́ б,
Сметани, хліба з печі.
Батько покашлює, заслаб,
Біль поміж груди, плечі.

А так — все добре, дід-сусід
Не їсть і не говоре,
Прогнив, нагнувся уже пліт,
Поставили підпори.

Пса у дворі уже нема,
Загризли в ніч собаки,
Бабуня дуже вже слабка,
Виходить ледве з хати.

Все описала у листі,
А ти ж гляди — озвися!
Хвилююсь, боляче мені.
(І сльози полили́ся).

Приїдь, посидим, як колись,
Колядку заспіваєм,
За нас ти, доню, не журись.
Хай Бог благословляє!

28.12.2025.
Ганна Зубко

  Про життя    Desember`ські миттєвості

Desember`ські миттєвості

чай гарячий дає наснагу,
наливає душу по вінця теплістю.
грудень скрадливо моститься під ковдру,
застеляє вулиці м'якою сніжністю.
оживають спогади в іскрах сонячних,
вже на скронях біліє паморозь.
відголоски дитинства тримаю в долонях,
прикладаю до серця, переживаю наново:
перші кроки твої по хрумкому снігу,
перші падіння на замерзлій калюжі,
перші хапання за руку мами – підтримка,
перше "я сама" в ковзанах на крижанці.
сніговія December'ська
занурює в спомини…
кожна згадка — нова миттєвість у казці.

13.12.2025 Ірина Вірна 💙💛

  Пори року    ЗИМА БЕЗ СНІГУ

ЗИМА БЕЗ СНІГУ

Зима без снігу, у дощі,
Якась пародія на зиму,
Дітям би ковзанки слизькі,
А хтось би й сніжку кинув.

Хтось би крутнувся в ковзанах,
Торкнувся товщі льоду,
Згори летів би хтось, як птах,
На лижах аж до броду.

Зачервони́в мороз би ніс,
Заліз би в рукавиці,
У дім ялинку хтось би вніс,
Дарунки та гостинці.

Хтось на снігу б щось малював,
Трусив із гілок іній,
А хтось коня би поганяв
На санях в хуртовині.

27.12.2025.
Ганна Зубко

  Філософські    Долі вишиття

Долі вишиття

Чорною ниткою смутку,
Доленько не вишивай,
Радості білою, прошу
Наше життя прикрашай.

Нитку блакитну любові
Вплети у віночок життя
І на його рушникові
Хай буде твоє вишиття.

Рожевою ниткою щастя
Ти помереж всі стежки,
Червоною виший кохання,
Палає хай в серці завжди.

2019 р.

  Дитячі    Ми вчимося рахувати

Ми вчимося рахувати

Один, два, три ,чотири, п'ять
Весело все рахувать.
Один – котик на порозі,
Два – собачка на дорозі,
Три – в садочку їжачок,
А чотири – павучок.
П'ять – крокує квочка мати.
Шість, сім, вісім це курчата,
Жовті і малі клубочки
Крутяться навколо квочки.
Дев'ять ще одне курча
Десять – гарне каченя.
Добре щоб запам'ятати,
Треба ще порахувати.
Один – котик два – собачка
Три в садочку їжачок.
Не пропустимо чотири.
Це маленький павучок.
П'ять, шість, сім і вісім-
Квочка курчат веде до садочка.
Дев'ять – ще одне курча,
Десять – гарне каченя.

  Пори року    ЗИМА ПРИЙШЛА

ЗИМА ПРИЙШЛА

В нове Різдво зима прийшла,
Морозяна, без снігу,
Яскраве сонце без тепла,
Сповита річка в кригу.

Собачий гавкіт десь селом,
Дерева в білій хвої,
А кінь помахує хвостом,
Тягну́чи воза в полі.

Соломи з скирти повен віз,
Якби ж то сніг та сани,
Коник охоче б все те віз,
Тупав би копита́ми.

Вітрець би ззаду підганяв,
Кошлатив пишну гриву,
Гладив бадьорого коня,
Наче малу дитину.

25.12.2025.
Ганна Зубко

  Про життя    НЕВЖЕ ТО Я ? НЕВЖЕ ЦЕ Я ?

НЕВЖЕ ТО Я ? НЕВЖЕ ЦЕ Я ?

І знов, іще листки гортаю
Своєї книги — це життя,
В сумне, веселе загляда́ю,
Дивлю́ся начебто здаля.

Невже то я сиджу під тином,
Плету віночок з квіточок?
Невже то я, мала дитина,
Несу важке щось під горбок?

Невже то я на призьбі плачу
Беззвучно, гратись не кортить,
Не скаржусь — ні́кому, не скачу,
Хоча скакалка десь лежить.

Невже то я, мала дитина,
В ранковім березі з гусьми,
В росі холодній, де кропива?
Табун розмахує крильми.

Пливе в туман, подалі ставом,
А я в сльозах серед води,
Зовсім мала,з великим страхом
(Не переймалися батьки!)

Невже то я посеред грому,
Мотузка мокра у руці,
Спішу з коровою додому,
Обох підставивши грозі?

Невже то я косу́ відтя́ла,
(А брат просив поберегти!),
Про щось писала, малювала,
Любила пісню затягти?

Невже це я, з великим стажем,
(Років уже під сімдесят!),
Живу і досі, о мій Боже,
Все озираючись назад?

Невже то я, невже це я,
Що тут, зблизька, і там, здаля?

23.12.2025.
Ганна Зубко

  Філософські    Болить душа

Болить душа

Моїй так холодно душі
І вона плаче, мов дитина.
Як заспокоїтися їй?
Війна турбує в Україні.
Із матерями ділить біль,
Яких сини пішли у вічність
За рідну землю та свій дім,
За те, щоб щастя було дітям.

Та прагне втішить вони тих,
Хто постраждав й здоров"я втратив,
Зате вернувся все ж живим
До рідних й батьківської хати.
У пісні тугу виливать
Й журитись доти вона буде,
Поки хтось хоче воювать
Та гинутимуть марно люди.

Ізаспокоїться вона,
Як сонце миру усміхнеться,
Забудеться слово " війна"
Та всім щасливо заживеться.

2018 р.

  Пори року    Зима

Зима

Неочікувано, вранці біле покривало
опустилося на землю і все білим стало.
Враз дерев скелети вбрались у білі наряди
Дивлячись на цю красу, приходить розрада,
Заспокоєння, а смуток розтанув безслідно
Мов серпанок розчинився тихо, непомітно.
Прийшов спокій і надія на гарне майбутнє
Віра- станеться щось дивне, справжнє, незабутнє.
Це дарунок новорічний зима надіслала.
Скинула з небес на землю біле покривало.

  Воєнні    За Перемогу України!

За Перемогу України!

За Новий Переможний рік!
За Перемогу України!
За те щоб Мир настав вовік
На всій землі у всіх країнах!

Щоб повернулися назад,
у рідний дім, на Батьківщину.
Кого заставила війна
Покинути рідну країну.

Щоб з диму вогняних зірок,
Які війна нам надсилає,
Її пекельних сторінок
Де все живе в вогні палає,

Живими доньки та сини
З полів воєнних повернулись.
В салюти переможні щоб,
Вогні смертельні обернулись.

За Переможний рік Новий !
За відбудовану країну !
За непорушний Мир, святий !
За перемогу України!!!

[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]