Стисло показують сюжет серіалу
(Що краще б залишався тільки сном…)
В стислих рамках, в стислих списках,
З сильним тиском – показують знов…

Кадр за кадром розкривають деталі,
Як завжди, готують нам новий сезон…
На блюдечку викладуть "свіжі новини" –
Приправлять їх страхом, і абсурдом…

Коли вже екшн і драми скінчаться?!
Не перемкнеться канал без пульта…
Тим, в кого гроші, – хочеться влади,
Тим, в кого влада, – ключ від пульта…

Як створити нове,
Коли ще "панує" старе?!
Воно ж само не піде,
Само себе не заміне…

В очікуванні зміни –
Тримають старі міни,
Що вибухають позмінно,
Коли будуєш на старому нове…

Через хибні заміри –
Падають нові стіни,
Що будувались позмінно
На фундаменті старого життя…

І як все не крутити –
Розберуть старі плити,
Щоб місце надійне зробити
Для нових фундаментів з миру й добра!

На кострищі старих ілюзій
Горіло все: від книг до молитов…
Ніхто не стримав вогнища,
Що розгоралось знов і знов…
Із просохлих, чорних дров,
Обвугленого світосприйняття,
Якого кожна версія могла
Мати право на життя…
Та… не судилося – полилолося:
"Червоними" ріками,
"Чорними" днями,
Тривожними ночами –
З надією зустріти
Світанок душі на Землі…

« Прости мене»

1-ий куплет

По хвилинах, розбігаються,
Падають, із небесних сил.
Раннім ранком прокидаються ,
Від рухів необережних .
Зоря б немов блищить із далека ,
Нас вкрито необережністю .
Тут часто би наче знайшлась чиясь родина,
І звичайно ж , ми б розійшлись з тобою .

Приспів

Прости мене , немає сил , закриваю ,
Я очі закриваю .
Крізь осінь відпливаючи ,
По площами столиці .
Прости мене, наче словами , відпускаючи,
І роки пролетіли .
За дощами – веселки ,
Перелітні птахи .

2-ий куплет
Тільки раптом ось не зможу плакати ,
Час від ранку дозрівати .
Здається , що ніхто не здогадається ,
Від неба наче посміхається .
Риба ласкаво , вверх піднімається ,
Над струмками великими .
Тут часто сімʼя зустрічається ,
Над червоними квітами .

Приспів

Прости мене , немає сил , закриваю ,
Я очі закриваю .
Крізь осінь відпливаючи ,
По площами столиці .
Прости мене, наче словами , відпускаючи,
І роки пролетіли .
За дощами – веселки ,
Перелітні птахи .

3-ій куплет

Ось ми разом повертаємось ,
Із дивовижною силою .
І ми наче усміхаємось ,
Із гіркою правдою .
І ось столиця , наче прикрашена ,
Синьо-жовтими кольорами .
І ось душа велика знайдена ,
І немов між нашими родинами .

Приспів

Прости мене , немає сил , закриваю ,
Я очі закриваю .
Крізь осінь відпливаючи ,
По площами столиці .
Прости мене, наче словами , відпускаючи,
І роки пролетіли .
За дощами – веселки ,
Перелітні птахи .