В цьому світі
Всі ми люди
Небом вкриті
Живем всюди
Ми народжуєм
Вбиваєм
Програєм
Перемагаєм
Зраджуємо
І кохаєм
Ми будуєм
І руйнуєм
Ми сумуєм
І святкуєм
Ми живемо рік-у-рік
Щось забудем, щось згадаєм
Так іде який вже вік
Ми живем і помираєм
Олександр Колодій

А ми з тобою мріяли про зорі…
Разом дивилися в безкрайнє небо.
Ми розуміли в ці чудові миті,
Що більш нічого в світі нам не треба.
Безкрайнє море й теплий дотик сонця,
Холодний дощ чи вітер,що колише листя.
Я дивлюся,закохана,тобі у вічі,
А ти шепочеш ніжно:"Не замерзла?"
А потім ти підеш,а я залишусь,
І сонце вже не гріє,як раніше.
Я дивлюся угору,з сльозами на обличчі,
Запитую:"Для чого ж ти мене залишив?"
Ти не подзвониш,не спитаєш як я,
Чи більш не холодно мені в осінню пору.
А я сидітиму сама у тиші,
Згадаю,як мріяли з тобою ми про зорі.
Катя Генц

Людська душа – то океан незвіданий,безкрайній,
І що там є – ніхто не зна.
Сьогодні сум, байдужість і вагання,
А завтра щастя й тяга до життя.
Думки людей – то хаотичний космос,
То вулик,де своє життя вирує.
Ніхто не знає де початок і кінець,
Що буде нині на заході сонця.
Що буде з нами завтра,через рік?
Людьми потрібно залишатися навік.
Катя Генц

Ніч прийде – усе мине,
І біль,і смуток,і страждання.
Залишиться лише одне –
Нестримне і палке кохання.
Пили вино і грілися в обіймах,
Часу так ніби не бувало.
Цей танець двох не розумів ніхто.
А тільки виглядало сонце,
Він йшов,лишивши після себе пустоту.
І хоч обоє мали почуття,
Хоча обоє ні на хвиль не забували,
Та все ж різниця деяка була:
Він не сприймав,так як вона бажала.

Катя Генц

І знову я пишу тобі листа,
І знов у відповідь мовчання.
Коробка вже заповнена сповна,
А в голові все крутяться зізнання.
Якби ж ти знав,як важко на душі,
Як хочеться мені почути,
Оті три слова з уст твоїх,
В очах твоїх безмежних потонути.
Я б так хотіла у твої обійми,
Щоб тепло й затишно було.
Щоб ясний місяць освітив нам тишу,
Усе на світі байдуже було б.
Ці всі слова в моїх думках,
Ці всі листи до тебе не дійдуть.
Так закохалася,але тобі я не скажу,
Усі слова,що в тій коробці у листах живуть.
Катя Генц

Таких,як ти,не зустрічала я ніколи,
Таких,як ти,більше ніде нема.
Лежу і згадую оту розмову,
Яка забрала з мене все життя.
Усе для тебе було жартома,
Допоки я зсередини тихенько помирала.
Не бачив ти в очах моїх печаль,
Та й я тобі нічого не казала.
А потім ти сказав мені про неї,
Про ту,в чиїх очах зірки.
"Вона прекрасна,наче лебідь,
Я хочу все життя із нею провести."
Іще не раз почую про кохання,
Побачу,що щасливий з нею ти.
А я мовчатиму і всі мої зізнання,
Потонуть тут,в коробці,де листи.
Катя Генц

квітневий вечір. поле. звук.
ти йдеш по ньому. йдеш додому.
спокійний серця стук.
живий. думки твої враз стали
прозоріші води.
а ти все йди.
іди, іди, іди..
Касія

ти завжди був моїм промінцем світла,
освітлював для мене навіть найтемніші ночі.
ти дарував мені надію,
а тепер стер її в попіл.
Касія

Ти впізнаєш завжди мою душу,
Бо знайомі з тобою давно ми.
Розквітає навколо суша,
Затихають шторми на морі.
А коли настає сутужно,
Я в куточку тихо заплачу.
Зразу чую підтримку дружню,
Ти найбільше для мене значиш!
Я іду крізь людей, як в пустелі.
Одинокий, нікого не знаю.
Нависають химерні скелі,
Чи живу, чи існую, чи маюсь?..
І вже відчай так горло душить,
Вже не можу дивитись.., всміхаюсь…
Лиш до Тебе здіймаю руки.
О, Творець! Ти мене тримаєш!
Знову хочеться перемагати.
Нехай світиться зірка Небесна.
Твоїм світлом пітьму проганяти,
Бо любов Твоя – вічна, безмежна!
ND♥️
Надія Холод (ND)