На високій долині слова і мрії,
Лунає ім’я великого Стуса,
Символ нації, як світлий промінь,
Він – душа України, як вогонь ночі.

Василь Стус – український поет,
І дисидент, що не знає страху,
Він боровся за правду й волю,
За світле майбутнє, за краще життя.

Його життя – це книга справжньої мудрості,
Його доля – стежина боротьби й горя,
Він став символом сили та віри,
Що не зламати, як хвилю на морі.

Творець слова, він дарував світові,
Свої поетичні шедеври і мудрість,
Внесок його в мову та літературу,
Незрівнянний, як дорогоцінний скарб.

Стус – це крик душі, що лунає,
По всій Україні, від Карпат до Донбасу ,
Він став символом нації, її духу,
Його ім’я – найяскравіший блиск на зорі.

Так нехай же його творчість вічно живе,
У серцях народу, у душі кожного,
Василь Стус – символ вічного добра,
Що все здолає на шляху свого славного роду.

На сторінках часу лине ім’я,
Великого майстра слова – Симоненка,
У серці українського народу живе,
Творець віршів, незрадливий як зоря.

Василь Симоненко – син полів широких,
Народився в селянській хаті, у долі,
Він піднявся з простору степового,
Щоб зіграти велику роль поета.

У його серці горіла прагнення,
Дарувати світові свою мудрість,
Він був покликаний розповісти,
Про життя, кохання, біль і щастя.

Симоненко – один із “шістдесятників”,
Нове покоління, що стало на бій,
За свободу, за правду, за мрії,
І віддавало серце за кожен рядок.

Василь Симоненко – не просто ім’я,
Це символ нації, світлий промінь,
Він залишив по собі творчу спадщину,
Що буде жити вічно, як мрія весняна.

На полях тих, де співав соловей,
Лесю Українку зустріла земля,
У серці її горіли мрії світлі,
У красі слова віддзеркали душу.

Вона, як на небосхилі,
Сяяла світлом, зіркою неповторною,
Її слова, як крила, несучі,
По всій лунали вічно.

Українка, гідна слави і похвали,
Принесла нам найкраще зі світу,
Своєю мудрістю, душею багатою,
Змінила віковічний хід історії.

Спогади про Лесю, велику поетесу,
Проникають кожну думку, кожен слух,
Її творчість, як джерело мудрості,
Житиме вічно, як символ волі і духу.

У степах вільних, де лани та поля,
Розквітає душа, як пташка весна.
Там слова золоті, мов крила долі,
Співають про волю й про душу світлу в нас.

Тарас Шевченко, пророк нашого краю,
У серці українському він осяяв світ.
Словами звучить він, як вічний музикант,
В серці нації живе його спів.

Слова Шевченка – світло для очей,
Його мудрість – як зоря на небосхилі.
Летять від нього рядки, як пташині крила,
Щоб знову й знову нас піднімати ввище.

Великий поете, ти наша гордість,
Твої слова – мить незгасної слави.
Хай линуть вони, як ріка нестримна,
І освітять світ щасливою дниною.

У широких степах, де вітер вільний грає,
Молодий гетьман серце несе,
Ім’я незабутнє, Богдан Хмельницький,
України воля зорі збирає.

Запорожці в полі, дикі коні,
Воїни вірні, за гетьманом йдуть,
Словом своїм родину збирає,
В серці вогонь загоряє.

На коні гетьман полем розлітається,
Воля України в серці співається,
Вороги під сонцем мліють,
З гетьманом йти — перемагають.

Славний гетьмане, в побоїщах великий,
Міцна воля, мов сталь у ножах,
Ім’я — мрія, світла надія,
Ти кличеш на волю України завжди.

Нехай лунає пісня про гетьмана,
Про того, що в серцях українців живе вічно,
Богдан Хмельницький, вічна слава тобі,
За вірність і волю, за воїнів своїх.

• Твір:

  Пророчі слова розквітають мов квіти,
  На папері лягають правдивії віти,
  Розлітаються по всьому світу чарівні рядки,
  Мов ті могутні і прекрасні перелітні птахи.

  Вірші Ліни Костенко неповторні і вічні,
  Зігрівають наш розум всі її думки,
  Твори і оповідання безсмертні і магічні,
  Біжать вдалечінь як глибокі струмки.

  В них щастя, біль і щире кохання,
  Людське горе, їхнє хвилюваня,
  Пронизують серце, душу втішають,
  В наше майбутнє як талісман вирушають.

  Добром налита до краю душа,
  Її відкритий погляд завжди заспокоює,
  Гордість і неповторність поетесу прикраша,
  А наші знання тільки поповнює.

  Геніальність поетеси надихає народ,
  Боротись за правду, не боятись перешкод,
  Вона сильна духом, щира людина,
  Наша талановита творча перлина!

  19.03.2023. С.М. Онисенко

• Твір:

  Багатостраждальна, волелюбна українська земля
  Змогла народити й виплекати талановитого поета,
  Відомого в усьому світі генія, самородка, пророка і вчителя –
  Ніким неперевершеного Тараса Григоровича Шевченка.

  Наш Кобзар й через віки пробуджує українські душі.
  Закликає до свідомої, безпощадної, визвольної боротьби.
  Нагадує нам - українцям історію. Повчає через свої вірші.
  Ненавидить вражу росію, зрадників. Нікому не вибачає ганьби.

  Крилаті та віщі слова поета – вічні! Їх не зітре ніхто!
  Вони – мудрі, справжні, вистраждані, справедливі.
  Духовність нації та її патріотизм не замінить ніщо.
  Тарас вірив у нас. Будьмо ж йому вдячні й розсудливі!

  Шевченко поглядає на Україну з Дніпрової кручі.
  Все, про що він попереджав нас, є гіркою правдою.
  Події, що розгортаються – страшні, небезпечні та гарячі.
  Для українського народу обертаються слізьми й кривдою.

  Талановитий Кобзар народився дев’ятого березня...
  Щорічно ця дата відзначається в усьому цивілізованому світі.
  Його вшановують, бо він світовим світочам – рівня.
  Шкода, що пішов із життя в самому пишному розквіті.

  Вже десятого березня люди згадують Тараса в сльозах...
  Аналізують прожите, радяться з великим пророком.
  Україна живе – не так, як він мріяв, а тоне в війнах і бідах.
  Вкотре ворог ходить по ній тяжким, нищівним кроком.

  Пророк зміг посіяти в наших душах здорове зерно.
  Він вірив, що з нього проросте достойний врожай.
  Справжні українці низько схиляють перед ним чоло.
  Слава про найкращого нашого поета лине ген за небокрай!

  Марія Маринченко (Марічка Ясен)

  #МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
  #МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

• Твір:

  НЕСКОРЕНО СТОЇТЬ

  А він неско́рено стоїь,
  Він тут незламно нас вартує,
  Бо бачить віху всіх жахіть,
  І плач і стогін добре чує.

  У нього лютий звір стріляв,
  Бої́ точилися навко́ло,
  Та він неско́рено стояв
  Й казав напевно: «Згинь, потворо!»

  Він ще колись пророкував,
  Бо сам пройшов страшні знущання,
  І за Вкраїну вболівав,
  Пізнав за це в sибір вигна́ння.

  Він тут стояв й на все дививсь,
  Молив-благав за Україну,
  Та ворогам він не скоривсь,
  Не зрадив неньку й солов’їну.

  Він тут, славетний наш Кобзар,
  Його слова́ – це сильна зброя,
  Пізнав ворожий він удар,
  Бо в серці й слові правда сво́я.

  Він тут неско́рено стоїть
  І серце рве за Бородянку,
  Не впав від тих усіх страхіть
  І просто́яв аж до останку.

  Стоїть й стоятиме віки,
  Під обстрілом зумів вціліти,
  Його слова́, його думки́…
  І Україні-неньці жити!

  10.03.2023 р.

  ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
  ID: 976538

• Твір:

  «ВІТАННЯ» ВІД ПОТВОР

  «Вітають» Шевченка потвори,
  Повітряні цілі нам шлють,
  Від них лиш смакуємо горе,
  Та дух український не вб’ють.

  «Вітають» Шевченка р@schиsти,
  На неньку атакою йдуть,
  Це – їхнє «вітання врочисте»,
  Усюди ті вибухи чуть.

  «Вітають» Шевченка, вітають,
  Приліт за прильотом у нас,
  «Салюти» в повітрі лунають,
  Та дух наш незламний не згас.

  «Вітають» Шевченка убивці,
  Щоб він на Чернечій почув,
  Життя забирають паршивці.
  Убивця ввесь світ сколихнув.

  «Вітають» Шевченка зі зброї,
  Вітають пророка з ракет,
  Йде стогін землиці святої,
  Із вибухів склали букет.

  «Вітають» Шевченка ординці –
  Це все, на що здатні вони,
  Не падають духом вкраїнці,
  Які у обіймах війни́.

  09.03.2023 р.

  ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
  ID: 976450

• Твір:

  Його «Садок вишневий коло хати»
  Той «Заповіт» де є Дніпро і кручі
  Це ті вірші, які не треба забувати
  Хоч в них й рядкі для серця є болючі

  Він научав, попереджав своїми творами
  Стільки подій із тих писань здійснилося
  Він українців називав нескореними
  Й до цих часів усе так і лишилося

  Тарас Шевченко - постать крізь століття!
  Борець за Волю й українську мову
  У спадок залишив нам розмаїття
  Своїх картин думок і творів

  Сьогодні всі його звертання до народу
  Близькими стали навіть тим хто із даля
  І знають всі тепер із заходу до сходу
  Величного пророка Кобзаря!

  Духовний батько нашого народу
  Герой! Національний символ для всіх нас!
  Повстали ми за Незалежність та Свободу
  Як заповів колись славетний наш Тарас!

  Автор: Лілія Ходус