Серед чужих
На очах
Зацвитає туман

Порожнечу скрадає
Тамує біляво
Й
ховає луну
в
Темний міх
і
Волошки розпущені
В
шовковім житі

Нерозкришене небо
В
розплетені коси
Роса кров коса

Роса
в косу шепіт
Під дахом
Над стелю
ховає коваль

І
за шелестом листя
дрімає
Роса кров коса
і
Луна
через міх

Три волошки
розсипані
в
жито

І темно на світі
Бо
ніч чиясь
Ходить довкола колиски
й
Горе як гори
Вві сні
ці пісні
і
Пустує забава пригнічена

І
лише одна
на ввесь світ
все чекає
Красиво сива жінка
Мама

1986

Розриті кургани, могили столітні
І вітру роздолля ширяти між них…
У нас, на Вкраїні, є люди привітні,
А в бабах і стелах відлік часу застиг.
Блукає по степу, вдивляється в землю
І чується десь там гуркіт копит…
Борис добре знає, що час все сховає,
А в степу є прихований від усіх світ.
У руки бере він прикрасу нагрудну,
Яку ми всі знаємо, як пектораль.
Весь світ завмирає – говорить прилюдно:
« Що справжнім дивом є ця пектораль!»
28.09.18 р.

***
Степи, лани, кургани
За обрієм із нами
Борис блукав роками.
Шукав не відступався,
У скіфів закохався,
За пектораллю в землю,
Глибоко закопався!
Вона заграла златом
Життям людей «крилатим».
Коней, грифонів та овець
Там вельми є багато.
Закоханий в степи, в лани
У південь України,
А часу плин перетворив
Усе це на билини…
Він відшукав та не змовчав,
По світу лине слава,
Що археолог розпочав
Про давніх скіфів мову.
19.03.2018 р.

Пішов же від нас дуже рано,
Покинув цей світ молодим,
Недоспівав же так багато
Вкраїни-матусеньки син.

Але пісні його линуть
І нині у наших серцях.
Любив він свою Батьківщину
Та на увесь світ прославляв.

Сини ті пісні підхопили
І донька також їх співа,
Летять, мов птахи легкокрилі
Й шляхи довжиною в життя

Легко й крилато долають.
І дивиться батько згори,
Як в душах добро засівають
Піснями донька та сини.

Душа солов”я буковинського
І досі у райськім саду
Співає чудовую пісню
Вкраїнську дзвінку голосну.

2021 р.

Пішов же від нас дуже рано,
Покинув цей світ молодим,
Недоспівав же так багато
Вкраїни-матусеньки син.

Але пісні його линуть
І нині у наших серцях.
Любив він свою Батьківщину
Та на увесь світ прославляв.

Сини ті пісні підхопили
І донька також їх співа,
Летять, мов птахи легкокрилі
Й шляхи довжиною в життя

Легко й крилато долають.
І дивиться батько згори,
Як в душах добро засівають
Піснями донька та сини.

Душа солов”я буковинського
І досі у райськім саду
Співає чудовую пісню
Вкраїнську дзвінку голосну.

2021 р.

Пішов же від нас дуже рано,
Покинув цей світ молодим,
Недоспівав же так багато
Вкраїни-матусеньки син.

Але пісні його линуть
І нині у наших серцях.
Любив він свою Батьківщину
Та на увесь світ прославляв.

Сини ті пісні підхопили
І донька також їх співа,
Летять, мов птахи легкокрилі
Й шляхи довжиною в життя

Легко й крилато долають.
І дивиться батько згори,
Як в душах добро засівають
Піснями донька та сини.

Душа солов”я буковинського
І досі у райськім саду
Співає чудовую пісню
Вкраїнську дзвінку голосну.

2021 р.

Застеляйте ліжко
Якщо хочете змінити світ,
застеліть спочатку ліжко.
знайдіть когось, хто допоможе вам гребти.
оцінюйте людей за силою їхнього духу, а не за розміром їхніх ластів.
не переймайтесь тим, що були “цукровим печивом”, і продовжуйте рухатися вперед.
не бійтеся потрапити на “Арену”.
іноді вам потрібно буде долати перешкоди головою вперед.
не бійтеся акул.
показуйте себе з найкращого боку.
співайте, навіть коли стоїте по вуха в багнюці.
ніколи не бийте у дзвін

Єнемія не протиставляє себе людям, не порівнює, а просто вписує себе в картину життя.
Кожен з нас має свій Єрусалим, свій дух, і мати навколо нього стіну, щоб захищати його і ворота для комунікації, золоті ворота.
Деколи ми думаємо, що деякі речі в житті хочуть нас знищити, але ці речі для того, щоб нас сформувати.
Відстань та час для Бога не існує.
Чим більша аудиторія – тим загальніша проповідь, чим менша – тим конкретніша.
Деколи форма вбиває суть, але суть має мати форму.

Знання дають простір. Простір для руху, для дій.