Российская империя - охранка… При сталине - НКВД… Союзом дальше КГБ играло… Сейчас россией правит ФСБ…
Одни и те же люди правят бал, Одни и те же методы в ходу, Одни и те же цели устанавливаются, Хотя века стираются в труху…
Любовь к россии вечный аргумент. Под этим соусом вершат все преступления. И оправдания - они всегда одни - Россия «Западу» противопоставление…
История одна взгляд привлекла. Годы тридцатые двадцатого столетия. Париж. Десятки агентов НКВД Ввинтили в белоэмигрантское движение.
Прославленных родов потомки. От младших офицеров и до генералов. Средь них и экс-министр Третьяков - Внук галлереи Третьяковской меценатов.
Люди водившие знакомство с императором, Попал туда и муж, тогда еще не классика Цветаевой… Людей к сотрудничеству склоняли С теми, против кого те воевали.
Как? - Просто. Им стыдно было перед родиной. Она в Париже не казалась им уродиной. Их на крючок всех «сменовехский подцепили», И тем сотрудничать их всех уговорили.
«Россия в опасности, и иностранцы Хотят расчленить её между собой. Белая армия нужна была Англии, Франции, чтобы россию сделать рабой.
Французы тут белую армию держат, Чтоб вновь на россию войною пойти. Работайте с нами! Россия в опасности! От Запада надо ее нам спасти!»
Как бабочки, те что огонь увидали, Летели навстречу своей все судьбе, И так же как бабочек - их обжигало, Сгорели они почти все в том огне.
Всех тех, кто вернулся в Союз - расстреляли. Иль в лагерях они жизнь потеряли. Кто провалился - убиты в Париже, И мало из них, кто в той «мельнице» выжил…
Почти век прошел - ничего не меняется. «Россия в опасности» вновь применяется. Все та же уродина, те же уроды, Цель та же - россия не для свободы.
Вербуется так же интеллигенция, И «Запад виновен» - все та же сентенция. Все так же противников уничтожают… Все так же к россии любовь убивает…
23-12-2022
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Изломами опустошающей войны, Мы все уже почти истощены. Угасли чувства в нас, и умерли эмоции, Все реже мы надеемся на новости…
Мы загнанные лошади войны, Еще бежим, но чувствами мертвы. Плачем еще, но нет в нас сострадания, Смерть стала нашею средою обитания. Война нас хлещет плеткою своей, Чтобы бежали мы еще быстрей. И мы бежим. Куда? Без понимания. Бег нам важнее целеполагания.
Мы как изношенный аккумулятор телефона. Быстра зарядка в нас, но очень ненадежна. Мгновенно от удач мы вдохновляемся, И с той же скоростью в унынье погружаемся. Аккумулятор сей в нас заменить нельзя, - Он ждёт, когда закончится война.
Изношенность войной сейчас бал правит, И только мир в нас может всё исправить. Непокоренные всегда изношены, Поскольку на борьбу все силы брошены…
29-11-2022
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Мене важко полюбити, мене важко зрозуміти Тобі важко зрозуміти, чого ж моє серце так кортіло Воно не хоче поцілунків, сексу, бридкості не хоче… Воно хоче визнання, натхнення, ввічливості просе.
Я все думаю, чому я поки дихаю, не бачу очей твоїх оксамиту… Все просто, тебе не існує на цьому світі, чи то я вже перебрала з віскі. Казав ти мені «таку як я ніхто не полюбе» мабуть правду казав. Так це душить мене досі, досі подивись мої ноги босі.
Я біжу до тебе, поволі згадуючи ту теплу осінь. Нам не вдалося прожити її разом в твоєму місці, ми розійшлись. Навіки розлетілись у мареві розсипались, пісками стали ми. А моє серце все до тебе просить. Демʼяна Дама
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Я не відчуваю тебе поруч, ти поруч? Кажуть голоси тебе немає, де ти? Далеко мені йти, я нестерпно ковтаю води. Пройде ще багато років, я вже не взмозі ходити по вулиці. Я безсила, безкрила і я ніколи не стану смілива.
Сумувати вже втомилась, де ти? Скільки ще кричати щоб ти прийшов, щоб сказав кілька нестерпних слів. Листи тобі вже не пишу, пройшло цілих пʼять місяців, я все чекаю що згадаєш мене ти. Зробиш так щоб я закохано злилась на тебе, і знову і знову я чекаю. Я ще трохи потерплю, перед тим як піти, щасливішим будеш ти.
Я не хочу бути неправильно зрозумілою, я хочу кохати і бути любимою. Але не кимось, а тобою, ти не вмієш, і це змушує мене покінчити з собою. Хоча я знаю, тобі важко сказати що у тебе в серці, ти не сірий, ти маєш серце. Де ти? Ще довго мені чекати? Скільки я ще буду думати про тебе?
Вдень і вночі, зранку і ввечері, я готую тобі вечерю, та вечеряю знову сама. Голод не вбʼє мене, але і вода не оживить мене. Ти єдиний хто має подвійні сенси, ти єдиний хто мене вилікує.
Де ти? В повітрі застигла сивина, на обличчі немає нічого окрім зморшок, долею спотворена я. Я хочу тебе, я жадаю тебе, я чекаю тебе… де ти? Де ти, той хто втримає мене від цього? Демʼяна Дама
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
