Розмалюю писанку квітами й птахами,
На Великдень в храмі освятять її,
А разом із нею пасочку духмяну,
Буде в нашій хаті справжній оберіг.

В писанці маленькій і краса, і святість,
Так смакує паска родині усій.
І на серці в кожного невимовна радість,
Славить нині Господа християнський світ.

2015 р.

А чистого четверга
Кожна хвилька дорога –
Слід помити скрізь й прибрати,
Писанки розмалювати.

Готувати крашанки,
З печі вийняти паски
Та накрити рушником
Вишиваним. І з добром
Великодня зустрічати,
Це чудове гарне свято.

2022 р.

А вербові гілочки
Вже складені в букети,
Із ними кожен поспішить
В неділю цю до церкви,

Щоби усі їх посвятить,
Це ж бо заслін злим духам.
А далі пасочки пекти
Всі господині будуть.

Розмалювати писанки
Також слід неодмінно.
Стрічатимемо залюбки
З молитвою Великдень.

2025 р.

І Бог мене веде
І віддався Богу
І не боюсь я нічого і нікого
Хоч палає все кругом
Хоч смерть на п’яти наступає
Бог ніколи мене не залишає
Та віра в душі не пропадає
Що через страшні хащі я прийду
І все страшне я омину
Тому що Бог мене виде
І віддався Богу

Брехати із любові – глибина.
Тоненька грань між святістю і світом.
Брехати – це погано, кожен зна.
Хоча не кожен може висловити це відкрито.
Любов живе лиш тільки без брехні,
Без осуду, без заздрості і злоби,
Без вихвалянь й принижень в кожнім дні,
Без нарікань в адресу ближньої особи.
І як тоненька ниточка в світах
Проводить грань між совістю і нами.
Брехати із любові – Божий знак,
Який так важко передать словами.
Лишень тоді, коли зневіри крах,
І з пелени звільнивши власні очі,
Любов у слові й діях повсякчас
Обійми свої відкриває нам охоче.
І по лиці невинна скотиться сльоза
Й жаринки вогник в серці запалає.
Благословенна є людина ця –
Котра з любов’ю, у потребі, ближнім помагає.

Привіт, синочку.
Вже поріг сипучим снігом замітає.
На дворі 26 рік, але твоїх слідів немає.
Не йдеш по снігу крадькома, щоб нас із св’ятом привітати…
А за вікном така зима, не хочеться виходить з хати.
Я свої сльози обітру,
Господь хай рани полікує.
В твою кімнату я зайду і тут тобі заколядую.
І понесеться…
В небеса полине спів…
І ти почуєш…
Бо я ще в вимірі іду…
Ти вже у вічності св’яткуєш.
Христос ся рождає!
Славімо Його!

Я дякую Богу за все що я маю:
За серце,
за подих,
за віру святу,
За мудрість,
за вміння й земне розуміння
й пізнання того, з ким я поруч іду
За зоряне небо,
за вітру обійми,
за сонячний ранок,
за літнє тепло
За чистії роси й за гостре каміння,
йдучи по якому ти віриш в добро
За щирих людей,
за чарівную мову,
за пісню співучу, що в грудях бренить,
За посмішку з ранку
й душевну розмову,
за кави ковток і за радості мить,
За зиму і літо,
за весни суцвіття
і осені шелест земних кольорів
Я дякую Богу за все що я маю,
Що Господь мені дарувати хотів

Я дякую Богу за все що я маю:
За серце,
за подих,
за віру святу,
За мудрість,
за вміння й земне розуміння
й пізнання того, з ким я поруч іду
За зоряне небо,
за вітру обійми,
за сонячний ранок,
за літнє тепло
За чистії роси й за гостре каміння,
йдучи по якому ти віриш в добро
За щирих людей,
за чарівную мову,
за пісню співучу, що в грудях бренить,
За посмішку з ранку
й душевну розмову,
за кави ковток і за радості мить,
За зиму і літо,
за весни суцвіття
і осені шелест земних кольорів
Я дякую Богу за все що я маю,
Що Господь мені дарувати хотів

Вже Маланка щедрувала
Та Василько засівав,
Миру і добра бажали.
Час Водохреща настав.

На світанку у криниці,
У ставочку й кожній з рік
Чистая вода святиться
І цілющою весь рік

Вона буде в мене й тебе,
Якщо вчасно наберем.
Покропити нею треба –
Все погане пропаде.

2026 р.

РІЗДВО І БАЖАННЯ

Йде Різдво, прямує в зорянім намисті,
Янгол над хата́ми крила розгорнув,
Сніг лягає сріблом на віконця чисті,
Бо на світ в стаєнці з’явиться Ісус.

Дзвони линуть в небі, мов дитячі мрії,
Ру́ки ми складаєм в щирих молитва́х,
Боже, дай нам сили, дай любові й миру,
Щоб жила́ Вкраїна вільна не у снах.

Коляда лунає, пісня неземная,
Йде від хати, лине в зоряний прості́р,
Сяє над вертепом зірка провідная,
І в душі співає Ангел із хорів.

За столом родина і молитва щира,
Очі повні віри, серце – як вогонь,
Хай Госпо́дь з Небес нам зі́шле сво́ю міру:
Мир і перемогу, що зросте з долонь.

Тиха ніч святая, сніг лягає м’яко,
Тиша в Божім світлі, Божа благодать,
Хай в душі́ зростає віра, як зернятко,
І веде крізь те́мінь зви́тягу кувать.

Хай замість тривоги – дзвони на світанку,
Хай дитя сміється, а не плаче в сні,
Хай в душі – колядка, а не чорні ранки,
І в серцях молитва, як зоря в вікні.

Хай молитва наша все зліта до Бога,
Й буде понад нами Божа благодать,
Хай веде нас віра крізь важку дорогу,
І свічкам життєвим хай не дасть згасать.

На столі – пшениця, в рушниках – надія,
Під обрусом – пам’ять, в серці – рідний край,
Хай Пречиста Діва буде в наших мріях,
Буде нам як Мати й захисти́ть наш край.

18.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1054031