Іслам — покірний Богу,
Дослівний переклад знає світ.
Релігія миру, спокою й дороги,
Що залишає в душах добрий слід.

Ти не згоден? Сядь і розберись!
Не вір стереотипам та омані.
В глибінь святого слова подивись,
Знайди там істину, вийди із туману!

«Будь м'яким з ними», — так Аллах казав,
Звертаючись до Пророка.
І він святою добротою світ повчав,
Пів людства до Творця привівши довіку.

Ті, хто його колись проклинали,
І під пороги підло сміття кидали,
Іслам серцями згодом приймали…
Чому ж вони цю віру обирали?

Бо доброту та істину Пророк приніс,
Він не карав за злобу та образи.
Він рятував людей від горя й сліз,
Даруючи Всевишнього накази.

Бо сила не в мечах, що плоть карають,
І не в словах, що сіють лють і страх.
Серця людей лише тоді палають,
Коли любов цвіте на їхніх вустах.

Покірність Богу — це не рабська доля,
Це мир в душі, що вищий за хвалу.
Вона дарує серцю справжню волю
І відкриває світло крізь пітьму.

Тож схилимо коліна перед Богом,
Залишимо образи і гріхи,
Адже нічого більшого не треба,
Ніж до Творця знайти свої шляхи.

Поділися тим, що маєш сам,
Поможи бідним і сиротам,
Борги чи бідність віджени,
Частину грошей віддай в добрі.

Благання бідного почуй,
Своє багатство порятуй,
Бо все, що маєш на землі-
Тобі довірено вгорі.

Очистить душу цей податок
Примножить твій земний достаток
Це не втрата, не провина
А віри справжньої частина.

В Корові, у сурі другій
Про це наказ записан дужий
«Молитву вчасно вистоюйте
І свій закят ви віддавайте»

А у Покаянні — закон
Кому іде ця милостиня,
Там вісім тих, у кого біда
Кому потрібна ця рука.

Та пожертва майно очистить,
Усі гріхи людські причистить,
Хто платить, той не знає страху,
А знайде лиш любов Аллаха.

Закят віддай із того, що росте,
Із золота, де сяйво чисте й непросте,
Якщо твій скарб в коморі рік лежав
Частину бідним ти віддати мав.

Даруй без гордості, від серця і без слів,
Щоб твій сусід від голоду не млів,
Бо жадібність — це на душі іржа
А милостиня — для душі межа.

У Книзі Святій пишеться щораз
Для кожного із нас звучить наказ
Хто ділиться — той знайде свій спокій
Його чекає сад Джаннат рясний, глибокий.

Понад тридцять разів у Книзі святій
Звучить призов про милість і спокій.
Про це Аллах нагадує людині,
Щоб не лишалась у гріховній тині.

Бо час минає, дні летять, як дим,
І кожен стане перед судом святим.
Земні скарби полишаться в пилу,
Пора до Бога йти крізь земну пелену.

Раптом обірвалося все
Провода, поїзди, літаки
Землю від заука трясе
Замовкли у всіх язики..

Ми прагнемо до істини
Але боїмося прийняти її,
Ми прагнемо свободи
Але не хочемо взяти її.

Тиша. Нікого. Нічого
Лише перший трубний дзвін
Усе живе згине до одного
В попіл зітре світ цей він.

Сонце раптово зійде із заходу
Небо розверзнеться, як розплавлена мідь
Земля стане рівною, без жодного проходу
І все живе у ту мить вмре..

Ми знаємо, що далі буде
Ми знаємо, як в ад не піти,
Але чому від Раю тікають люди
Ми такі тупі? Чи диявол зміг нас заплутати?

Тиша. Все чекає свого часу,
У руках єдиного Творця Всесвіту
Він згадає кожну пісчинку, кожну прикрасу
І все, що таємно ти робив проти світу
А там — лише сморід, брехня та спокуса наживи…

Тиша. Планета вмерла вся,
Пролунає вдруге ріг-
І душа на хвилину вмерла..
І ми всі піднялися з доріг,
І всі заплакали, сльози терли.
«Боже, поверни мене на мить
Я істинно вірувати та каятися буду…

Тиша. Всі під спекою йдуть
Їх мільярди, а Творець всесильний
Сонце над самими головами палить у цю мить
І Суд іде страшний та невпинний.

Кожен свої гріхи на іншого скинути намагається
Але ніхто від Бога не сховається
Тиша. Тисячоліттями всі горять під сонце
У білій пустелі, де немає тіні.
Та чекають тієї миті,
Коли Бог покличе у Своєму велінні.

Страх такий, що матері дітей своїх кидають
Щоб свої гріхи затерти, щоб душі в аду не палали…
Крики, плач, стогін і мольба
Марно все, все вже не має значення
Бог є любов та спокій, де зникає журба
Але в покаранні Він суворий до призначення..

Тиша. Ніч. Холодильник гудить
Я задрімав на мить
Мій розум згадав,
Що День воскресіння настав…
Не зараз, не сьогодні
Можливо, не на моєму віці
Але його ніхто не відміняв
Пам'ятайте, та до Бога скоріше повертайте.

Колись ми всі помремо, у свій час…
Бо так Аллах для кожного судив.
Усе вмирає, все минає враз,
Окрім Його прекрасних садів.

​Чи варто бігти за земним добром,
Що через роки все згниє?
Навіщо класти душу за золото,
За гроші віддавати все, що є?

​Навіщо марно марити про тлін,
Якщо найкраще — в Господа в раю?
Там вічність світла, там немає змін,
Там душі в спокої в тім краю.

​Там не старіють, не знаходять бід,
Немає болю, розпачу й страждань.
Лишіть земний, важкий і марний слід,
Звільніть серця від зайвих сподівань.

​До Бога поверніть свої серця,
Запам'ятайте! — Він чекає нас!
О людина! Ти прагнеш до свого Господа з усіх сил, і ти зустрінеш Його,
Коли настане твій останній час.

​Він хоче лиш любові та тепла,
Щоб чистим серцем ви до Нього йшли.
І щоб душа, яка у світі цім жила,
Врата до раю вічного знайшла.

Тільки чисті серцем
Увірують в Бога
Де такі є?
Вкажіть мені дорогу
Можливо це діти?
Бо ще малі та щирі
Бо всім дорослим
Цей шлях не пройти.

Ми грішні завжди
У поглядах сальних,
В думках неохайних,
В бажаннях аморальних.
Заздримо колегам,
Плетемо інтриги
Життя перетворили
На брудні відлиги.

​Сплять з ким попало
І чоловіки, й жінки
Ворують і вбивають
І це лише вершина айсберга…
То що, виходить
В рай закрита дорога
І ніхто не здатний
Увірувати в Бога?

В Ісламі знання — це не пишна прикраса,
Не розкіш для обраних, а обов'язок наш.
Звучало в печері пророку відразу:
«Читай!» — це був перший і головний наказ.
Не вір наосліп, не йди за юрбою,
Читай, розумій, у думках виростай.
Стежкою мудрості над собою
Ти істину світлу щодня відкривай.
Навіть пророк у далеку дорогу
Вирушив щиро за тим, що не знав.
Хто ж ми такі, щоб перед лицем Бога
Казати, що кожен із нас усе взнав?
Шлях цей вимагає титанічних зусиль:
Терпіння у серці на довгі роки,
Смирення душі серед бурі та хвиль,
Постійного пошуку крок за кроком.
Та знання — не просто сухі сторінки,
Не купа думок, що лежить без мети.
Це сила, що змінює нас навіки,
Це світло, що кличе до Бога іти.

Я дивлюся на вас,
Діточки мої рідні, кохані,
І від радості сльози
Блищать на очах у цю мить.

Обіймаю вас ніжно,
Цілую, немов востаннє,
Бо душі моїй важко було
Без вас у світі цим жить.

Хоч ваш тато вже нажаль
Зовсім не молодіє,
Та сили ще вистачає,
Щоб бавитися з вами завзято.

Я для вас мої рідні, кохані
Все поясню, що захочете знати.
І віддам, як скарбницю,
Усі свої мудрі знання.

Я відкрию вам велич Ісламу,
Поясню кожне слово в Корані
Хадіси Пророка будемо вивчати.
Щоб релігію ви всім серцем
Любили, знали та вивчали.

Навчу правильно Іслам приймати
Й молитися щиро, щоденно, —
Цим шляхом прямим і правильним
Я, Ін Шаа Аллах, до Раю вас проведу.

Плекайте ж у серці
Цю істину чисту й прекрасну,
Будьте світлом для всіх
І гордістю в кожнім кроці.

Хай під захистом Бога
Ваша доля ніколи не згасне,
А батьківська молитва
Вас береже завжди.

Інколи мені хочеться кричати, плакати, вдарити
Або бігти до поки ж ноги не впадуть
Але я посміхаюся, але я обіймаю
І всіх кохаю, я всіх прощаю, я всіх сприймаю
Я всіх розумію, і ніколи не ображаю
Я можу ляпнути, але це ні зі зла
Я не ображаюсь і зла нікому не бажаю
Я просто хочу кричати, плакати і тікати
А інколи навіть вдарити
Але я не ображаю,
Але я не тікаю
Але я нікого не ображаю
О, Аллах твій наказ я виконую- сабр.
Це все – сабр, це все наказ Аллаха
Я виконую твій наказ, я вірую
Я підтверджую , що є тільки Ти
І нікого окрім тебе …
Але інколи мені хочеться плакати
Тікати або вдарити
Аллах наказав, і я сабр проявляв
Аллах наказав , і я нікого не ображав
Аллах наказав, і я все виконав!!!
Щоб не трапилося у моєму житті
Я завжди до тебе прийду
І тільки у тебе правду знайду
І тільки ти заспокоєш
І тільки ти сили надаш
Щоб сабр я проявляв
І завжди лише тебе прославляв.

О, Аллах, кожен лиш шукає чужі гріхи
О, Аллах, ніхто не дивиться у твій бік
О, Аллах люди заблукали у пітьми
О, Аллах, шайтани пірують на твоїй Землі
О, Аллах, відкрий мої вуста
І наповни розум сповна
Нести світло до кінця свого життя
Нагадати людству , що вони не вільні
Що вони з дияволом в обіймах
І тільки Ти зможеш їм допомогти.
Тільки Ти любиш нас завжди
Тільки Ти прощаєш наші гріхи
Тільки Ти вдихаєш і забираєш життя
І навіть дияволи не можуть нічого
Без Твого дозволу, о, Аллах
Люди забули тебе
Люди віддали душу багаттю
О, Аллах, кожен шукає чужі гріхи
О, Аллах, люди забули тебе
О, Аллах, кожен гуляє у тьмі
О, Аллах, врятуй будь ласка всіх.

Розмалюю писанку квітами й птахами,
На Великдень в храмі освятять її,
А разом із нею пасочку духмяну,
Буде в нашій хаті справжній оберіг.

В писанці маленькій і краса, і святість,
Так смакує паска родині усій.
І на серці в кожного невимовна радість,
Славить нині Господа християнський світ.

2015 р.