Без імені
Мені два дні
І ти мене назви
Щасливим
Радісним ім’ям
Мене благослови
Красою
Сяяли два дні
назву Тебе Одним
Всміхається
Співа душа
Під іменем Твоїм
1983
Без імені
Мені два дні
І ти мене назви
Щасливим
Радісним ім’ям
Мене благослови
Красою
Сяяли два дні
назву Тебе Одним
Всміхається
Співа душа
Під іменем Твоїм
1983
Хочу в безтурботне літо,
Де спокійно на душі
Де бабця ще місила тісто
Чекали пирогів усі.
Хочу в безтурботне літо,
У дитинство б линути ще раз
Хочу в ніжності тонути
Де здійснялись мрії враз.
19.12.2025, Івушка Моргентал (Благовіщенська)
Спи, моє серденько, спи
Хай насняться тобі милі сни.
Зірочки в небі ніжно кружляють,
Мамині пісні чудові лунають.
Спи, янголятко маленьке моє
Нехай у снах буде щастя твоє
Хай вітер тихенько шепоче у гаю
А сонечко зранку тебе обіймає.
Спи, моя донечко, спи моя квіточко,
Спи , моя рідна і лагідна зірочко.
Я завжди поруч, доню, не бійся
І у любові маминій грійся.
Спи, моє серденько, спи моя мрія
Ти моє щастячко, ніжна надія..
Благословенна частинка любові творця,
Зігріває і будить дитячі серця.
12.04.2025, Івушка Моргентал (Благовіщенська )
Один, два, три ,чотири, п’ять
Весело все рахувать.
Один – котик на порозі,
Два – собачка на дорозі,
Три – в садочку їжачок,
А чотири – павучок.
П’ять – крокує квочка мати.
Шість, сім, вісім це курчата,
Жовті і малі клубочки
Крутяться навколо квочки.
Дев’ять ще одне курча
Десять – гарне каченя.
Добре щоб запам’ятати,
Треба ще порахувати.
Один – котик два – собачка
Три в садочку їжачок.
Не пропустимо чотири.
Це маленький павучок.
П’ять, шість, сім і вісім-
Квочка курчат веде до садочка.
Дев’ять – ще одне курча,
Десять – гарне каченя.
В нас собака той-тер’єр,
Забіяка без манер.
Хоч на вигляд він смішний,
Та характер в нього злий.
Ім’я вплинуло мабуть.
Вульфом – вовком його звуть.
Ті, кого він налякав,
Як його не обзивав :
Гітлер, Вурдалак, Адольф,
Варфоломій та Рудольф.
Баскервілів злющий пес.
Нам же – чудо із чудес.
Любий песик – шерсть сторчма.
Малесенька голова,
Вуха – крила чи лопух
Ось такий наш відчайдух.
І хоч зовні він не вовк –
Вдача вовча, знає толк.
Вульф для нас – лиш доброта,
Навіть Рижика кота
Поважає злюка вовк
З ним собака – м`який шовк.
Бо на тигра схожий кіт
Може наробити бід.
Навіть не кусається,
В хованки з ним грається
Забіяка, чортеня,
Волохате бісеня.
Ми вчимося рахувати
Один, два, три ,чотири, п’ять
Весело все рахувать.
Один – котик на порозі,
Два – собачка на дорозі,
Три – в садочку їжачок,
А чотири – паучок.
П’ять – крокує квочка мати.
Шість, сім, вісім це курчата,
Жовті і малі клубочки
Крутяться навколо квочки.
Дев’ять ще одне курча
Десять – гарне каченя.
Добре щоб запам’ятати,
Треба ще порахувати.
Один – котик два – собачка
Три в садочку їжачок.
Не пропустимо чотири.
Це маленький паучок.
П’ять, шість, сім і вісім-
Квочка курчат веде до садочка.
Дев’ять – ще одне курча,
Десять – гарне каченя.
Пустився дощ серед зими,
Умився сніговик слізьми:
-Ой, де ж ти, зимонько кохана?
Рятуй, морозе бо розтану.
Зроби із дощових краплинок
Прозоре крижане намисто.
Вітрець, ти холодом подми,
Сніжком закутай-обніми.
І подарує хай для мене
Ялинка віяло зелене.
На радощах гопака “вріжу”,
Чим вас та дітвору потішу.
2016 р.
Маленька пташина,
Що блузочка синя
Та жовта спідничка,
Красуня синичка
Зими не боїться,
Снігів та морозів,
Сальця би поїсти,
Насіннячка трохи
І хлібчика крихти,
Зернят поклювати,
Тоді їй не страшно,
Можна зимувати.
2019 р.
У кущі глодовім
Знайшов зайчик сховок,
Щоб вовк і лисиця
Не дістали звідти.
То ж в кущі глодовім
Він, наче удома,
Ніби в своїй хаті
Зайчисько вухатий.
2020 р.
На малій, пустій планеті,
В гущі темній лісу.
На мітлі, не на кареті,
Несла відьма їжу.
Чи цікаво, любі діти,
Що любила їсти?
Під вікном ростила квіти,
Ніде було сісти.
Такщо транспорт паркувала
На клумбі сусіда.
Якусь дивну вдачу мала,
Що було, те їла.
Так. Вона завжди літала.
Колись мала крила.
Але чорта покохала,
Тож її судили.
Суд над ангельським творінням
Колеги вчинили.
Разом з чортівським поріддям
В космос полонили.
Крила їй повідтинали
Та мітлу вручили.
Була ангел, відьма стала,
Хоч не ворожила.
Ви напевне здогадались
Хто був тим сусідом.
Відьма довго намагалась,
Щоб не був він звіром.
Їх давно позаклинали
Так, що втратив пам’ять.
А вона зробити мала,
Щоб зацвів коханням.
Чорт не кликав її в хату,
Бо боявся відьму.
Не любив таку хвостату,
А час йшов повільно.
Тож ганялася щоночі
В ліс шукати зілля.
Щоб погодився охоче
Відгулять весілля.
Хлопець був ще той чортяка,
Все сварня за землю.
Вмить ставав, як вовкулака
Та сварився з нею.
Так бувало, що в моменті
Опускались руки.
За любов на цій планеті
Йшла вона на муки.
Як пройшла усю спокуту,
Бог дав відьмі вибір:
– Покидаєш цю споруду,
А чорт в інший вимір.
Я поверну тобі крила
Вмить за добре серце.
Вибір ти який зробила?
Скільки буде все це?
– Не покину я кохання!
Прости мені Боже.
В серці маю сподівання,
Чорт змінитись може.
Миле ангельське створіння
Богу стало шкода.
Залишив старе коріння,
Що робило сходи.
Сходи в рай вертали крила.
Відьма обирала.
Та не сталось того дива,
На мітлі літала.
Чорт хотів пожартувати,
Посміятись з відьми.
Тож пустив її до хати,
Потішити слізьми.
Подивився на небогу
У відьомськім вбранні.
І побачив ще з порогу,
Це ж моє кохання.
Враз покинули планету,
Стали прості люди.
Та від даного моменту
Мали інші нужди.
Чорта вправно відмолила,
Випросила в Бога.
Хоч вона тепер людина
Та кохана в нього.
30.05.2025р