Сучасні філософські вірші: авторські роздуми про сенс життя

Стисло показують сюжет серіалу (Що краще б залишався тільки сном...) В стислих рамках, в стислих списках, З сильним тиском – показують знов... Кадр за кадром розкривають деталі, Як завжди, готують нам новий сезон... На блюдечку викладуть "свіжі новини" – Приправлять їх страхом, і абсурдом... Коли вже екшн і […]

Як створити нове, Коли ще "панує" старе?! Воно ж само не піде, Само себе не заміне... В очікуванні зміни – Тримають старі міни, Що вибухають позмінно, Коли будуєш на старому нове... Через хибні заміри – Падають нові стіни, Що будувались позмінно На фундаменті старого життя... І як все […]

На кострищі старих ілюзій Горіло все: від книг до молитов... Ніхто не стримав вогнища, Що розгоралось знов і знов... Із просохлих, чорних дров, Обвугленого світосприйняття, Якого кожна версія могла Мати право на життя... Та... не судилося – полилолося: "Червоними" ріками, "Чорними" днями, Тривожними ночами – З надією зустріти […]

Коли стане сумно - поклич на розмову... Поклич себе! Так-так – себе! А не когось. Якщо не стане близьких твоїх навколо, Чи зможе вислухати щиро, інший хтось? Бо інші – як усі, наділи маски навісні – Смакують ролі акторського мистецтва. Створивши собі грим, пройшовши Рим – Не віднайдуть […]

Закоренілі дерева корчувати тяжко — Особливо ті, що ростуть з голови. Їх коріння невпинно і вправно, В фундаменті роблять дірки... Їх крони й гілки – важка ноша, Опале листя й насіння – це бруд, Їхній вигляд для людей – це сором – Що забирає віру в себе, і […]

Пересихають ріки – бідніють люди... Згорають ліси – їдкий смог повсюди... На розоранім полі, без води не росте – Марніє, вмліває, безврожайно помре – Маленька билинка – І таких мільйони – Маленькі люди – поламані долі, Знеможені – шукають прихистку в тіні, Дерев, яких спалили навесні...

Ти проходиш повз школу, Що не викликає й подиху. Коліна – хиляться додолу, Хочуть відчути ще раз дотику. Ти проходиш повз корпус, Здригнулося серце тепер. В голові пам’ятний лотус Розганяє дивних химер. Проходиш ти повз роботу, Яка ще тепла, спогадів сповна; Відчинені живі іржавії ворота Для вбогого старіючого […]

Невже лиш я один із тих, Хто мріє бути з чимось більшим? Чи це одна із мрій дурних Про зверхність, думку, що я є милішим? Впевнений, ви теж вважали, Що більшого, теплішого ви гідні. То яку кнопку ви прожали, Що всім лишились бідні злидні? Де та кнопка, що, […]

Комедія, братовбивча та комедія, Яка з нас робить звірів-вовкулак. Про неї не розкаже Вікіпедія, Що заслужила тисячі відзнак. Трагедія, щаслива та трагедія, Що нас гартує, робить з нас людину. Її висвітлює щодня медія, Трагедія усюди без упину. Трагікомедія, яка баланс життя диктує, Такий сірий, такий нейтральний той баланс. […]

Я зневажаю комунізм. Він зруйнував прагматичну ідею Про роботящість, аморфізм, Постійно я її плекаю, живу нею. Він зруйнував мільйони доль, Перевершив злії ідеали, Він «поделил усё на ноль», Помістив особистості у рами. Я хочу бачити чесноти: відданість, Працьовитість, людяність безмовну. Відмічу, що ще й вірність Складе картину повну. […]

Весілля демона й святого: Сварки, образи і конфлікти, Сцена з німого фільму дорогого. Для всіх вони - немов делікти. Багато гостей у подружжя, Між собою запеклих ворогів. Вирішили для себя мужжя - Ніякої крові і кишків. Ті, хто б друг друга повбивали, Сьогодні набралися терпіння. Сьогодні розпалися межуючі […]

Чому безцінна людська Думка така неважлива? Чому не спада луска, Додавши оперного мила? Чому хтось має більше прав? А як же людяність, дитя? Один украв та інший вкрав… Лишилась на столі кутя. Кутя, тяжкою працею Здобута, сльозами й нервами. Поки хтось збігав за плазмою Й маніпулював антенами. Ми […]