Я знову тут, хоч назва вже не та.
Є зморшки на обличчі — чужі знаки.
Душа моя — це книга непроста,
Де між рядків живуть старі ознаки.
Я скинув тіло, мов зношений плащ,
Що став затісним на крутих підйомах.
Залишив біль минулого і плач
У гранях часу та його проломах.
Дорога не вертається назад.
Ми йдемо крізь віки, міняєм ролі:
Жебрак — король, то воїн, а то кат.
Заручники «театру» і неволі.
Щоб з чистого листа почати шлях,
Стираємо ми пам’ять, мов малюнок.
Знання, що проростали у життях —
Матерії одвічної дарунок.
Впізнавши погляд крізь тягар років,
Ми стрінемося в іншому вже часі,
Знов поміняємо земний покрів.
Ми — вічні мандрівники в зоряній масі.
16 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
