Сучасні філософські вірші: авторські роздуми про сенс життя

Час тихо лине в зоряні завіси, Немов туман, що тоне в глибині. А осінь сипле різнобарвне листя Й дощами гасить теплі літні дні. Спадає ніч на тихі сонні води, Немов туман, що тоне в глибині. Цей давній смуток світу і природи Несе глухе відлуння вдалині. Поволі й тихо […]

Розпочинав роботу ткач щоранку, Коли туман лягав на сиві мхи. Він брав нитки яскраві із світанку, І темні — неспокутані гріхи. В його руках сплітались чорні тіні Крізь тонке сяйво місяця й зірок. «Нащо вплітаєш нитку у творіння, Що ріже око?» — запитав пророк. Ткач посміхнувся, пальців не […]

Печерний чоловік З'явився на світ І намалював себе, Того, що був іще мамонтом, А потім пішов вполювати себе, Того, що був іще мамонтом, А увечері, разом з одноплемінниками, Він смажив себе, того, Що був іще мамонтом. І вночі Спросоння Натягував свою шкуру, Ту, що стала вже завеликою за […]

Пишу́ серед дня, В любу́ пору року, Про те, що здаля, Що поруч і збоку. Про все, що цікавить, Порою --- хвилює, Про цвіт, що дурманить, Й уява малює. Не хочу спинятись, Не можу, не буду, Бо там уся справжність Минулого, роду. Там гомін і тиша, Там річка […]

Осіб, позбавлених розсудливості, Позбавляти совісті І вбивати все, що у них іще залишилось, І відгороджувати себе від них. Благородних - породжуючих благо, Плекаючих для всіх задоволення, - Плодити життя, яким воно є І яким має бути. Пророк - мораліст-людиноненависник, Виплоджуючий старі нововведення, Собою вбиваючи будь-яку ідею, - Особа. […]

На кожнім роздоріжжі, де ти є, Росте незримий непролазний ліс. Ось там ти — воїн, там ти — сомальє, Там ти не плакав, там — не знав завіс. Але стаючи на єдиний шлях, Ти відкидаєш тисячі джерел. І всі твої можливі тихі «я» Враз опадають листям із дерев. […]

Чийсь малюнок увагу приве́рне, А чийсь спів --- цілющий бальзам, І уяву, бува, переве́рне Вірш, в якого душу хтось вклав. Чийсь малюнок несе насолоду Від гармонії фарб та краси, Хтось словами опише ту вроду І запа́дуть у душу рядки. Проспіває рядки ті чийсь голос, Що відлунням озветься в […]

Навіщо на чорта жалітися, Він, роботу свою робить, Треба собі, під ноги дивитися, Він дурить нас та по колу водить. Ми з чортом нераз побачимось, Він посеред нас ходить, Ще в досталь в зажурі наплачемось, Він зрадить, продасть та нашкодить. У нього свербить проказою, Куца душа запродана, Побита […]

Кожен може бути лиходієм, хоча жоден не вважатиме себе таким. Хоч усі погоджуються із тим, що ми вкрай поляризовані, — ніхто чомусь не вважає, що саме він має змінитися. Блог "Лабораторія" У наших головах - любов. У наших головах - ненависть. МИ нас позбавили основ, Таких як мир, надія, радість. […]

Помремо ми. І нас уже не буде В житті людському і на цій землі, І вже не треба прагнути нікуди, І слід заореться в мирській ріллі. Сьогодні ми ще топчемо цей терен, Добром притлумлюємо враже зло, Полову відділяємо від зерен І живимо етнічне джерело. Ми дивимось у вчора […]

Частина І. Падіння І смутком переповнена душа, Рішучістю наповнивши себе, Вдивившись у безодню, Останній крок зробила І в безкінечність полетіла. Болем заповнена до краю, Хотіла, прагнула до раю, Життя любила, Та не завжди знайдеться сила Продовжити його. І от зустріло пекло. Воно приймає всіх, Для кожного знаходить місце. […]