Я знову тут, хоч назва вже не та. Не те обличчя, та є й інші знаки. Душа моя — це книга непроста, Де між рядків живуть старі ознаки. Я скинув тіло, мов зношений плащ, Що став затісним на крутих підйомах. Залишив біль минулого і плач У гранях часу […]
Я знову тут, хоч назва вже не та. Є зморшки на обличчі — чужі знаки. Душа моя — це книга непроста, Де між рядків живуть старі ознаки. Я скинув тіло, мов зношений плащ, Що став затісним на крутих підйомах. Залишив біль минулого і плач У гранях часу та […]
Німе над нами висне небо, Розлита висінь молоком. І вже нічого нам не треба, Лиш б'є суворий метроном. Марніють душі в цій чекальні, Чорніє вицвіле вікно. Стоять в юрбі, німий, фатальній, І дід, і син — усім одно. Гуде перон, ідуть вагони, І кожен тисне свій квиток. Та […]
Нічна імла. Воюють зорі. В крові купаються світи. Ми вільні — чи в сліпій покорі? Хто нами править з темноти? Хто кров у жилах розганяє І випікає дні вогнем? Хто наших ран не помічає, Кидає мерти під мечем? Хто тче безодні, наче ризи, Стискає щелепи у скель? Хто […]
На роздоріжжі вицвіли сліди. Дві далечіні і дві різні правди. Застиг, як камінь, що лежить на дні, Боїшся помилитися «назавжди». Не робиш кроку — значить, йдеш назад. Поки мовчиш — за тебе скаже вечір. І дні твої, мов перестиглий сад, Плоди скидають на холодні плечі. Ти кажеш: «Завтра…», […]
Світанок. Тихий дзвін ложки об край чашки, запах щойно звареної кави, і більше жодного звуку. Моя душа любить цей момент. Коли світ ще спить, а я вже не сплю. Це не самотність у звичному розумінні — це самотність обрана, вистраждана, а потім поцінована. Мої друзі часто не розуміють. […]
Ой, літа ви, літа молодії, Утекли ви від мене кудись. Чи птахами удаль відлетіли, А чи з кониками подались Вороними далеко-далеко, Не вернути мені уже вас, На душі стає щемно і тепло, Як згадаю далекий той час, Як трояндами ви розквітали, Рахували зірки усю ніч Та від щастя […]
Навколо — море людських тіл, Вирує, пульсом б’є і грає. Та в товщі цих безликих хвиль Самотність в серці проростає.
Троянд окрас шипи розгорне Ягня пригляне грізнорого Най у Лілії квіт крізь Любов розсвітає Без шипа без грози лиш красою сіяє Троянд окрас шипи розгорне Ягня пригляне грізнорого Най у Лілії квіт крізь Любов розсвітає Без шипа без грози лиш красою сіяє 1983 The modest Rose puts forth […]
Скажи мені, Орле, що таЇться в дірІ Чи в КротА запитатися знов? Може Мудрість вміститися в срібний клейнОд, Чи в злотій чаші Любов? 1983 Does the Eagle know what is in the pit Or wilt thou go ask the Mole? Can Wisdom be put in a silver rod […]
НахОде і бУде щоночи вистава Що плисти збираю я човен мій чалий Вона ж до країн наднічнИх повертає Мій погляд крізь ніч – темний промінь в нічого Чи вздрію бодай би останню зорю там Бо зовсім один в цьому морю нічному Ось жінка вродлива коханням полОнена ТемнОти гортає […]
Скраю тане вечір в сум З невгамовною журбою Невколисано юрбою Все кружляє вітер дум : __________________________ Поволі шукаю броду __________________________ В повільній вечірній воді _________________________________________________і __________________________ Ніч впливає поволі __________________________ Облямовує в темний спокій __________________________ __________________________ Човен чорної долі __________________________ Вінцем повен нічною пітьмою __________________________ Роззоряною водою __________________________ […]
У бурхливому потоці щоденних справ людині часто необхідна пауза, щоб зазирнути всередину себе. Філософська лірика — це саме той інструмент, який дозволяє зупинити час і задуматися над фундаментальними питаннями людського існування. Це не просто вірші, а глибокі роздуми, втілені у досконалу поетичну форму. У цьому розділі зібрані найкращі твори, що спонукають до переосмислення цінностей та розширюють світогляд.
Поети-мислителі різних епох залишили нам багату спадщину, в якій кожне слово має вагу. Вони досліджують найтонші матерії людської душі, намагаючись знайти відповіді на питання, які турбували людство століттями.
Філософська поезія багатогранна і торкається найважливіших аспектів буття. У нашій добірці ви знайдете роздуми на такі теми:
Читання філософських віршів — це справжня інтелектуальна насолода та потужна духовна практика. Такі твори не варто читати поспіхом. Вони вимагають вдумливості, тиші та готовності до внутрішнього діалогу. Ця поезія вчить нас мислити критично, приймати багатогранність світу та знаходити спокій у мудрості.
Відкривайте для себе глибину філософської лірики, зберігайте рядки, які найбільше резонують із вашим світоглядом, та діліться ними з тими, хто також шукає відповіді. Нехай ці вірші стануть вашими надійними супутниками на шляху самопізнання!
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.