В темряві ночі Погасли ті очі. Без світла краплини — Тяжкії хвилини. Долини, стежини, І гір тих вершини Заснули в ту нічку, Усі — окрім річки. А річка бурхлива, І завжди примхлива, Нестримна в потоці — Не зникне в мороці. Річка — це хвилі, А хвилі — життя. […]
І що не кажи, а на серці — печаль, Мов тінь понад краєм, тривога лягає. Зронили у прірву свій чистий кришталь, І горді, в кайданах, по світу блукаєм. Згасили у чварах, розвіяли в дим Багаття, що волю кувало сторіччя. І стали у власному полі — ніким, У власному […]
Що далі, чекати між світом і тінню? Чий голос шукати, чиє там коріння? Чи попіл, чи пустка, чи вірна утрата? Ну в чому ж, скажіть, ця земля винувата? В глухому мовчанні хитаються зорі, І світ шелестить на забутому полі. Гойдається в небі холодна струна, Над попелом долі зійшов […]
Уже наболіло, до тім’я пробило, Сталева епоха роздерта ущент. На цвинтарі правди холуї засіли, І руки Феміди закуті в цемент. Смеркає від крові, що в небо пролилась, І гомін шалений крізь всесвіт пливе. Кати, схаменіться: оце беззаконня Вам вічним прокляттям у вік проросте. Сплюндровані душі не стануть мовчати, […]
Злітає вгору легкокрилий птах, Зринає думка так на нього схожа. І птах уже витає в небесах Сонячним днем безвітряним погожим. А моя думка так далеко теж Полинула і мчить безперестанку. Для неї ж бо нема ніяких меж Ні вдень, ні уночі, ні на світанку. Думки й птахи. Летять […]
Життєвої дороги полотно Не завжди вишите барвистими квітками. І колючками встелене воно, І гострими твердими камінцями. А треба йти по ньому день у день І не боятись труднощів ніколи, Можна поплакать, поспівать пісень, Не нарікать на Бога і на долю. Яким же буде цей життєвий шлях Здебільшого від […]
Завмерли звуки. Глухо за стіною. І серце — ніби згусток крижаний. Я йду на дно, затиснутий луною, Самотність точить мій спокій німий. Немає снів. Лиш вибілена стеля. І навіть біль — скляний і невагомий. Мовчання — наче випалена скеля, Де кожен подих — зайвий і знайомий. Я сам […]
Уже вкотре на подвір"я Лелеченьки прилетіли Теплим днем весняним. То ж моститимуть гніздечко Біля хати недалечко, Щоб потомство ждати. І господарів потішать Своїм клекотом ті птиці Вранці та підвечір. Як лелеки у господі - Привітною буде доля Для тих, хто живе тут. 2025 р.
Зорями сяють лагідні очі, Як радістю сповнена її душа. А смуток бринить у зіницях жіночих, То в серці відбиток свій залиша. Нехай же привітно всміхається мати, Бабуся та подруга. донька й сестра, Доля хай квітне барвінком хрещатим. То ж ніжності, жінко тобі і добра. 2006 р.
Зорями сяють лагідні очі, Як радістю сповнена її душа. А смуток бринить у зіницях жіночих, То в серці відбиток свій залиша. Нехай же привітно всміхається мати, Бабуся та подруга. донька й сестра, Доля хай квітне барвінком хрещатим. То ж ніжності, жінко тобі і добра. 2006 р.
І знову вщент розтрощені мости. І світ тремтить у лихоманці жаху. Біля корит нажерлися кати, А люд повзе канавами на плаху. Мовчання — це не мудрість, а полон. Страждання — не спасіння і не крила. Крізь зуби виплюнь цей німий прокльон, Аби іржа твій дух не надломила. Тебе, […]
В рівчаку на дні глибоко Щось тихесенько дзюркоче. Була річка повноводна, Залишився лиш струмочок. І несла вона всі води Так далеко в море синє Та долала перешкоди, Бо була могутня й сильна. Міць її забрала спека, Люди також забруднили. Тож тепер вона далеко Мандрувать не має сили. Тільки […]
У бурхливому потоці щоденних справ людині часто необхідна пауза, щоб зазирнути всередину себе. Філософська лірика — це саме той інструмент, який дозволяє зупинити час і задуматися над фундаментальними питаннями людського існування. Це не просто вірші, а глибокі роздуми, втілені у досконалу поетичну форму. У цьому розділі зібрані найкращі твори, що спонукають до переосмислення цінностей та розширюють світогляд.
Поети-мислителі різних епох залишили нам багату спадщину, в якій кожне слово має вагу. Вони досліджують найтонші матерії людської душі, намагаючись знайти відповіді на питання, які турбували людство століттями.
Філософська поезія багатогранна і торкається найважливіших аспектів буття. У нашій добірці ви знайдете роздуми на такі теми:
Читання філософських віршів — це справжня інтелектуальна насолода та потужна духовна практика. Такі твори не варто читати поспіхом. Вони вимагають вдумливості, тиші та готовності до внутрішнього діалогу. Ця поезія вчить нас мислити критично, приймати багатогранність світу та знаходити спокій у мудрості.
Відкривайте для себе глибину філософської лірики, зберігайте рядки, які найбільше резонують із вашим світоглядом, та діліться ними з тими, хто також шукає відповіді. Нехай ці вірші стануть вашими надійними супутниками на шляху самопізнання!
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.