Філософські вірші: глибокі роздуми про сенс життя та вічність

Для матері найбільше горе, Як проводжа в останню путь Доньок своїх або синочків, Повік їй цього не забуть. Але, на жаль таке буває, Тоді сивіють матері І рана слід свій залишає У їхнім серці та душі. Матусі тішаться хай дітьми, Дзвінкий лунає внуків сміх, Не затуманюються слізьми Їх […]

Мовчи, не розказуй, як б'ються шакали, Які - мов ягнята у людських очах. Мовчи, не розказуй про те, що побачив - Не матимеш спокою ще у стократ! Замовкни! Скорися! Ти ж вижити хочеш? Ховайся під маску. Так легше ж гребти? Живи, посміхайся, заглядай у очі- Дарма,що бехливі, - […]

На Стрітення з калюжі горобець води нап"ється, То у день Юрія і віл вже напасеться, Так мовить приказка народна споконвіку. Як воно буде - доживем побачимо, звичайно, Але в душі нехай буде весняно Та осяває кожного із нас хай радість світла. І холодом серця зима хай не остудить, […]

Слово — важче за залізо, Гнеться серце під ярмом. Мовчання — гостріше за лезо, Що виблискує срібним склом. Тримай його в кулаці, Не дай прорости біді. Світло згасне на обличчі, Якщо зрадять вуста молоді. Відпусти — і розірветься небо, Тінь впаде на знайомі хати. Мовчання сильніше, ніж треба, […]

Слово — важче за залізо, Гнеться серце під ярмом. Мовчання — гостріше за лезо, Що виблискує срібним склом. Тримай його в кулаці, Не дай прорости біді. Світло згасне на обличчі, Якщо зрадять вуста молоді. Відпусти — і розірветься небо, Тінь впаде на знайомі хати. Мовчання сильніше, ніж треба, […]

У цьому будинку зникають душі.... Ти хочеш ступити на його поріг? Спочатку прислухайся до звуків (а раптом десь стогін ... крізь тишу століть) У цьому будинку зникають душі... Поріг переступлено... Страшно? Не йди! Скрізь тиша і ... Світло ... Як у мушлі... Так дивно... Чекаєш на темряву, а […]

А під лісом край села Хатина біленька, Вистачало в ній тепла Дорослим й маленьким. У садочку навесні В серпанок легенький Куталися вишеньки, Ніби в шаль тоненьку. І стояли яблуньки В рожевих віночках, Всі усміхнені такі, Як личка дівочі. Як давно все те було, Лиш спомин зостався Про садочок […]

Постійно, шалено бігти кудись Не встигаєш і глянути ввись Не встигаєш знов на ранкову маршрутку, Не радієш своєму новому здобутку . Ранок туманний, холодний, І серце уже заржавіло від болю Скрізь пустота і обличчя чужі, Люди все гострять і гострять ножі. Глянеш у небо і бачиш безмежність Там […]

Корми собаку три короткі дні — і роки житимуть у її погляді. Вона згадає крок, тепло руки, навіть тоді, коли світ відвернеться. Корми людину довгі три роки — і пам’ять зітреться швидше, ніж хліб на столі. Бо звичка вбиває вдячність, а користь глушить серце. Не в їжі справа […]

Чарувала колись мене веснонька, Солодила медункою губи, До любові ще кликало теж мене Тепле літечко, наче до згуби. Пані осінь з"явилася в золоті, Прохолодою вже освіжала Та лелечим крилом замахала Так, наче літа мої прожиті. Ой, життєва холодная зимонько Із морозами, льодом й снігами, Ти ще встигнеш до […]

На дошці — чорно-білий світ, де фігури вчаться руху, але не вчаться питати — навіщо. Пішак падає першим. Завжди першим. І це не називають зрадою — лише стратегією. Королі носять корони зі страху. Офіцери моляться клітинкам. А руки, що рухають смерть, гріють долоні об чай і говорять про […]

На дошці — чорно-білий світ, де фігури вчаться руху, але не вчаться питати — навіщо. Пішак падає першим. Завжди першим. І це не називають зрадою — лише стратегією. Королі носять корони зі страху. Офіцери моляться клітинкам. А руки, що рухають смерть, гріють долоні об чай і говорять про […]