* * *

Помремо ми. І нас уже не буде
В житті людському і на цій землі,
І вже не треба прагнути нікуди,
І слід заореться в мирській ріллі.

Сьогодні ми ще топчемо цей терен,
Добром притлумлюємо враже зло,
Полову відділяємо від зерен
І живимо етнічне джерело.

Ми дивимось у вчора без покути,
Там ризик, успіх, страх і біль утрат.
Багато що воліло нас зігнути,
Та ми зіграли свій чемпіонат.

На ноги міцно стали наші діти –
Лунають чітко їхні партії у хорі.
Щоб не війна, могли би ми радіти,
Та все частіш пірнаємо у горе.

Колись не стане вікувати сили, –
Помремо ми. Але ще будуть люди,
І будуть спомини, подяки і могили
Та нас це хвилювати вже не буде.
8.07.2026