Пишу́ серед дня,
В любу́ пору року,
Про те, що здаля,
Що поруч і збоку.
Про все, що цікавить,
Порою — хвилює,
Про цвіт, що дурманить,
Й уява малює.
Не хочу спинятись,
Не можу, не буду,
Бо там уся справжність
Минулого, роду.
Там гомін і тиша,
Там річка хлюпоче,
І вітер колише
Вербу неохоче…
Пишу́ про усе,
Що було і немає,
Бо втіху несе
У час, що спливає.
15.07.2026.
Ганна Зубко
