В цих рядких хочу розповісти про ситуацію,
Сттрах драбин та сходів в мені сидить,
В школі страшний момент для дитячої свідомості стався,
Скинули з сходів голова розбита кров,
Ситуація пройшла всі вже розійшлися,
Але в Свідомості відпечаток залишився,
І тепер Ум оберігає защитний клем вмикає при вигляді будь-яких драбин сходів і екскаваторів,
А так багато символізму саме з драбиною,
Від Якова драбини до кар'єрної драбини,
Цей символ скрізь, але вже в Розумі є розуміння цю дитячий страх треба вимикати та робити сміливі кроки далі,
Напевно трохи заплутано але я хотів в ці рядки вкласти свою борьбу з страхом цим.

Підірвали кримський міст.
І що?
Не холодно від цього, не теплО.
Люди загинули -
Це навіть і не смІшно.
Не зрозуміти
Добре чи погано вИйшло.

Прекрасно знаємо:
Нас обстріляють.
Цим взагалі не налякають.
Стріляють в нас,
що так, що так,
А зараз привід
Примостять.
Звичка байдужості
До всього.
Хочемо мир.
Більше нічого.

Підірвано автомобільний міст.
НЕ змінює війни це зміст.
Бо залізниця постачає.
Підрив її не зупиняє.

Приємний факт лише один -
Важче дорога тепер в Крим.
І росіяни, що «втомились»,
Тепер чудово розуміють,
Що йде війна, близько вона.
Не для курорту створена.

Найбільше вразили новини,
Що росіяни запустили.
«Теракт, двох мирних вбито!
Треба негайно щось там вжити!»
Два мирних вбито - то погано.
Та це кричать ті росіяни,
Які спокійно пережили
Смерть сотень мирних в Україні.
Якщо б за кожні дві могили
Сотня ракет впала б в росії,
То там прихильників війни
В мить скоротилось б рази в три.

А так що є міст, що немає.
На настрій наш вже не впливає.
Чекаємо інших новин -
Наприклад, «входимо ми в Крим»…

30-11-2023

В саду уже дозріла вишня
Та, що ти край вікна посадив,
Дивлюсь на неї і молюсь, щоб Всевишній
Тебе, сину, від куль захистив.
Тобою саджені квіти пов'яли від спеки,
Зажурено голівки схилили на тин.
Я благаю тебе, уникпй небезпеки,
Ти ж у мене зостався один.
Місяць свій ліхтарик направив в садок,
Заходить вечір до нашої хати,
Вчора твоя доня зробила перший крок
І вперше промовила :"Тато".
Воюй...
Батьківщина у всіх нас одна
Крім нас не потрібна нікому...
Я ж всю ніч молитимусь коло вікна,
Щоб ти живим повернувся додому...

Несе горе і щастя,
Знання й забуття.
Минуле з собою
Несе в майбуття.

Буває чужою,
Своєю буває,
Буває,
Що поміж людей проживає.

Правду несе,
Та має свою.
Не полюбляє
Правду чужу.

Чеснота її -
Усе пригадати.
Не менша при цьому
Є забувати.

Вона очорняє,
Вона обіляє.
Катує жорстоко,
Й до життя повертає.

Буває і мертвою,
Буває живою.
Скарб, що людина
Уносить з собою.

Неможна її
Ніяк відібрати.
І дуже нелегко
Її передати.

Промови подовжує,
Вік виміряє.
Єдине, що смерть
За собою лишає.

Життя після смерті
Єдине буває -
Воно поміж тих,
Хто не забуває.

І совість, і гідність,
Суд нових поколінь.
Памʼять - привілей,
Що дається живим.

І тільки живі
Відповідають,
Померлі майбутньому
Що залишають.

17-07-2023

Ні на мить не змовкали гармати.
Ні на мить не стихали бої. Краплини крові на грудях солдата,
Від болю він стискав вуста свої...
Йому пірамідами здавались терикони,
Що, ніби вони його від смерті бережуть...
За два кроки від ліній оборони
Скінчив солдат свій путь...
А матері здавалося в ту мить,
Що то не битва на Донбасі гримить,
Що за рікою в хмарі димовій
Дуби столітні валить буревій...

Ніхто не бачив її сліз,
Коли перші бомби падали.
Очі наче скам'янілих її,
Як село коов' ю захлиналось.
Спокійно на страх і живу руїну
Вона стояла і дивилася.
Боліло серце за Вкраїну
І у сльозах воно душилось.
Вона стояла, наче з бронзи злита
До грудей пригортаючи сина,
Тихо мовила:"Клянусь, я буду мстити
За чоловіка, брата й Батьківщину"...