Повіяв вітер — й мені добре,
Пробіг промінчик — краще всіх!
Трава жовтіє, бур'ян сохне,
Місцями іній уже ліг.
Листя не все спішить додолу,
Й хвилям під лід ще не кортить,
Очі погля́дають угору, —
А раптом клин уже летить.
Й почувся голос, знову й знову,
Пташиний, ви́соко вгорі,
Не розуміючи ту мову, —
Моїй все ж бо́ляче душі.
27.09.2026.
Ганна Зубко
