Земля Бандурового цвістиме суцвіттям,
Доки є пам’ять його земляків.
Доки живе в наших серцях покоління,
Що берегло цю землю від віків.
Тут кожна стежка пам’ятає кроки,
Тут кожен пагорб має свою тінь.
І тихо промовляють крізь століття
Забуті голоси минулих поколінь.
Тут вітер над полями не стихає,
Несе крізь час історію села.
І скільки б доля нас не розкидала —
До рідної землі веде вона.
Не все записано в старих паперах,
Не кожне ім’я дійшло до наших днів.
Та пам’ять людська — найміцніша книга,
Яку не спалить полум’я років.
І поки хтось питає: «Звідки ми?» —
І відповідь шукає у минулім,
Бандурове не стане просто назвою —
Воно житиме в кожному із нас.
Земля Бандурового цвістиме суцвіттям,
Доки є пам’ять його земляків.
Бо хто коріння власне пам’ятає —
Той не боїться завтрашніх віків.
