Стихає місто, гаснуть ліхтарі,
І тиша знов торкається плечей.
Ми шукаєм відповіді угорі,
У темряві холодних цих ночей.
Але всередині горить вогонь,
Який ніхто не зможе загасити.
Від тепла твоїх міцних долонь
Так хочеться знову просто жити.
Бо в кожному серці є свій океан,
Де хвилі тривоги стихають поволі.
Крізь темряву, біль і густий туман
Ми йдемо назустріч власній долі.
Тримай мою руку, не відпускай,
Ми разом пройдемо крізь всі шторми.
Усе, що втрачали, ти пам'ятай,
Але бережи те, ким стали ми сьогодні.
Скільки доріг пройшли ми наодинці,
Ховаючи сльози від чужих очей…
Та кожен з нас залишив по крупинці
Віру в тепло і радість нових днів.
Світанок завжди приходить після пітьми,
Навіть коли здається — сил нема.
Головне — залишатися людьми,
Коли навколо лютує зима.
Бо в кожному серці є свій океан,
Де хвилі тривоги стихають поволі.
Крізь темряву, біль і густий туман
Ми йдемо назустріч власній долі.
Тримай мою руку, не відпускай,
Ми разом пройдемо крізь всі шторми.
Усе, що втрачали, ти пам'ятай,
Але бережи те, ким стали ми сьогодні.
І нехай зупиниться цей час,
Коли ми поруч, коли ми разом.
Все найкраще ще чекає нас,
Звучить молитва ніжним пасажем…
Ким стали ми…
Збережи це світло.
Завтра буде новий світанок
Де ми вистояли все разом
