Сучасні вірші про життя: авторська поезія, мудрість та натхнення

Я пропускаю біль через судини, Що рвуться, немов зношене пальто, Віддавши світові шматки тканини, Яких не бачив і не знав ніхто. Нитки тріщать, оголюючи рани, І холод тисне пальці до грудей. Цей біль старий, як спогад про тумани, Які ковтають тіні і людей. Крізь тонку нить просочується втома, […]

Тримає ніч в долонях темних зорі, Що часом просипаються крізь пальці І падають крізь вікові простори, Де ми — наївні нетривкі блукальці. Ловлю очима спалахи миттєві — Гарячий подих і тремкі долоні. Там ми, мов дрібки на крихкому стеблі, Танцюємо у вічності в полоні. Здається, спалах — викинутий […]

Летять вітання з усіх куточків, Де б ви не жили й де б не були. Маленька часточка визнання, Що не даремно роки пройшли. Спасибі, друзі, за увагу, Що приділяєте мені. Спасибі, друзі, за розраду В такі важкі й тривожні дні. Війна зламала наші долі, Розкидала на всі боки. […]

Карфаген, Карфаген, Зруйнували купу схем. Як би вкрасти й не попастись? От часи настали! НАБУ, САП та ДБР На наш слід напали. Ні в Тік Току похвалитись, І ні в Інстаграмі, Зразу тобі доведуть, Що купив за «зайві». Ох часи, важки часи, Тільки би пожити. Та від САП, […]

Хоч збли́зька й не бачила моря, --- Не шкодую, --- фанатка річо́к, Близ густого пшеничного поля І протоптаних ча́сом стежо́к. Також гори не виділа зроду, І нічого --- не вмерла, живу, До простого відношусь народу І, що поряд, --- найбільше ціню́. І міське, і сільське --- усе рідне, […]

Серед бетонних та залізних днів Гуде життя — безумний трансформатор, Володар зоряних нічних вогнів, Він сам собі — і жертва, і диктатор. У мідних венах — божевільний струм, Що б’є розрядом крізь німу зажуру, Він переплавлює іржавий сум На світлову і радісну текстуру. Кипить олива у його нутрі […]

Він — чорна мушля на скляному дні, Неоновий лишайник на бетоні. Сон криголама в льодовому сні, Забута м'ята на пустім пероні. Він не кричить крізь гучномовці площ, Не б’є у бубон тупо й безголосо. Він — випадковий, пішохідний дощ, Що підмиває стіни хмарочоса. Не просто збій черговості годин […]

Серед бетонних та залізних днів Гуде життя — безумний трансформатор, Володар зоряних нічних вогнів, Він сам собі — і жертва, і диктатор. У мідних венах — божевільний струм, Що б’є розрядом крізь німу зажуру, Він переплавлює іржавий сум На світлову і радісну текстуру. Кипить олива у його нутрі […]

Наче бачу ті хвилі прозорі, Весь той край, де вік мій зростав, Де всміхались гуртом в небі зорі І було так приємно очам. Все порівнюю досі й світанки, І як сонце до заходу йде, Й біля вікон низьких бачу ранки, На столі --- молоко те парне. Пахне хлібом, […]

Якби́ ж то знати, де впаде́ш, --- То б і соломки підстелити... Чого не скажеш, не сплетеш, Щоб із собою в мирі жити. Щоб не чіплялась, як іржа, Не їла совість, не точила, Бо із крихкого наче скла, --- Така душа ота вразлива. Хоча від се́бе гонить страх […]

Загусли тіні у кутках кімнати, Де дзеркала обличчя п’ють чужі, А стіни — кам’яні безмовні грати. За ними, зовні пляшуть міражі. Згасає світло у скляному глеці, Слова густіють краплями смоли, І застигають бурштином на серці: — Тепер. Було колись… Якщо?.. Коли? І сиплються питання, ніби зерна В суху […]

П’є з кришталевого ґаджета лід Тиша, що у телефоні дрімає. Сонце зітхає цій тиші услід, Віником тіні з кутків вимітає. Хмари — як вата солодка пливуть, Теплі вітри у дротах потонули. Млосно хвилини крізь осінь бредуть, Бджоли у джазових нотах поснули. Кава виблискує темним ставком, Думки літають над […]