О, МІЙ ПРОПЛАЧЕНИЙ МАЙДАНЕ

О, мій проплачений Майдане!
Людською кров’ю та життям.
В одних це був останній ранок,
Для всіх — табу на вороття.

Проснулась гідність, вирувала.
Стіною став безстрашний люд.
Хіба ж тоді країна знала,
Що й серед них є клан Іуд.

Здавалось, бій то був останній
За непохитність вільних душ.
Ми — нація, не вівці в стайні!
Й не продаємося за куш.

Там смерть дивилася нам в очі,
А в них лиш погляд в майбуття.
Вірші читалися пророчі
Про вічну віру в бороття.

А недоумки насміхались
Про «ібонітові палки».
І над героями сміялись,
Запхавши совість в покути.

Наївний люд то все проковтне.
І більшість стане на граблі.
І кров’ю знов земля промокне,
Й поглине темрява в журбі.

Барчук Р
29.11.22