Сидить у клітці віковій
Та пташка. Хочеться на волю їй,
І знає бідна, що на волі
Лиш море горя й море болю…
Сумує мила і співає
Свою мелодію душі,
На волю хоче, та не знає,
Чому скніє в німій тиші.
Хіба почує ці страждання
Отой, що в клітці зачинив?
Сумна мелодія звучання
Не передасть потрібних слів.
А птаха хоче проспівати
Свою історію правічну,
Про те, як довелось ставати
Їй непотрібною й скаліченою.
Про те, як її уникали,
Як зрадили та занедбали,
І про зневагу, й про знущання,
Й про всі свої поневіряння.
Той скаже, що її немає,
А інший просто уникає,
Оцей ненавидить й ганьбить,
А хтось за неї може вбить.
Та птаха мріє все про волю,
Дверцята відчиня поволі,
Чекає, бідна, що хтось, може,
Поспівчуває й допоможе…
Листопад, 2021
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
