Жінка

Я – жінка, я кохаю та живу,
Я вірю, сподіваюсь, не згасаю.
Я квітку із бажаннями зірву,
Лише добра та щастя зажадаю.

Я – донька, я – кохана, я – сестра,
Колись ще й матір, бабця й прабабуся.
Здається, що життя – то лише гра,
І що ще трохи, й жити я навчуся.

Я світла й темна, радісна й сумна,
Я ніжна й груба, чесна та не щира.
Я добра й люта, дівчина – весна,
Я – зла чаклунка з серцем хижим звіра.

Я – жінка, я кохаю та живу,
Проста й складна, слабка та сильна.
Я мрії свої втілю наяву,
Я вірю, доля буде ще прихильна.

Городна Яна