Торкнуся клавіш – і оживе кохання,
Розквітне нота між сердець теплом.
Фортепіано шепче до світання,
Що ми єдині в цьому дивнім сні.
Тремтять акорди, мов листки в повітрі,
Розтануть в тиші, щойно ти прийдеш.
В їх ніжності – слова, що втрачені в суцвітті,
У кожнім звуці – ніжний теплий бриз.
То пристрасний акорд, то щось ледь чутне,
Як погляд твій у сутінках очей.
Фортепіано знову нам шепоче,
Що ми – єдина пісня в колі днів, ночей.
Коли я граю, світ мовби завмирає,
Є тільки ми, акорди й любов,
Фортепіано наші душі об’єднає,
В мелодії, що сяє знов і знов.
Дата: листопад 2024 р.
Богдан Вакуленко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
