Олександром мене звуть,
Чи, по простому, Саша,
Фамілія, Єрмоленко,
Козацька, значить наша,
Володимирович я,
Батька так всі звали,
Хоча не знав його, ні дня,
Без батька виживали,
Народився в кінці жовтня,
Двадцять другого числа,
Дев’яносто третій рік був,
Україна, незалежна моя,
Родився, я під Києвом,
Друга столиця країни,
У Васильківському районі,
Іванковичі, тут, я і нині,
Закінчив середню школу,
Одинадцять років навчань,
Потім рік, на слюсаря-токаря,
В Авіанті ловив пізнань,
П’ятнадцять років вже потому,
По професії не працював,
Десять років на будівництві,
Басейни, панам встановляв,
За цей час, створив родину,
Одружився, четверо дітей,
Тепер працюю, де заманеться,
Заробляю, не багато грошей,
Ось така моя автобіографія,
Не детальна, зате у віршах,
Зі мною завжди, моя улична мафія,
Мчить до мене, на всіх парах
Олександр Єрмоленко
