Антарктида

Кажуть люди, за льодовим краєм,
Де земля ховається в імлі,
Там, де вітер бурі починає,
Місто спить у вічній мерзлоті.
Хто побачив брами його чорні,
Тих поглине снігова пітьма.
Там мовчання в’ється, ніби корні,
Піснею вічності без вороття.
Кажуть, в місті зберігають знання,
Що не вмістить смертний розум наш.
Скарби світу, темні одкровення,
Таємниці, що стискають час.
Тіні тут невидимі і тихі,
Їхній подих в’ється, мов змія.
Холод точить думки одинокі,
І ламає волю до життя.
Обраним відкриті в місто двері,
Хто шукає відповідь у снах.
Але навіть ті, хто шлях здолали,
Не вертаються вже до людей назад.
Що ж за сила там тримає вічність?
Що за голос кличе крізь льоди?
Антарктида – снігова величність,
Місто знань у тиші холодів.
Кажуть люди, за льодовим краєм,
Місто спить під крижаним шатром.
Лиш тому, чий розум не блукає,
Відчиняють брами всі разом.
Автор : Сергій Довгополий
Сергій Довгополий